Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 530/1814/17

провадження № 51-4490км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                           ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                               ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника                               ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12017170170000550, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дзержинськ Донецької області, раніше судимого вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 26 червня 2012 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільнений 18 червня 2014 року по відбуттю строку покарання, зареєстрованого за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Гончарі, фактично проживаючого за адресою: Полтавська область, Полтавський район,  с. Глухове,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 05 березня 2018 рокуОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2020 року вирок щодо ОСОБА_7 змінено, визнано недопустимими доказами: протоколи оглядів місця події від 31 жовтня 2017 року за участю обвинуваченого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. п. 187-190, 192-196), протокол пред`явлення особи для впізнання від 31 жовтня 2017 року (т. 1 а. п. 179-180), висновок експерта № 207 від 08 грудня 2017 року

(т. 1 а. п. 199-203) та виключено з мотивувальної частини вироку посилання на них як на докази винуватості ОСОБА_7 . На підставі ст. 59 КК України визначено, що конфіскації підлягає частини майна, що належить ОСОБА_7 . Постановлено вважати, що  ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією частини належного йому майна. У решті вирок залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що 31 жовтня 2017 року, близько 02 год, з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, шляхом розбиття віконного скла, таємно проник до будинку господарства ОСОБА_8 , розташованого по АДРЕСА_2 .

Після чого ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_8 , перебуваючи у спальні вказаного будинку, руками схопив її за тулуб та скинув з ліжка на підлогу, де став душити, намагаючись засунути кляп з хустини до рота та заклеїти його липкою стрічкою типу "скотч", в результаті чого потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. В подальшому, з метою доведення злочинного умислу до кінця, з-під подушки на ліжку викрав грошові кошти в сумі 1 350 грн, що належать ОСОБА_8 , завдавши їй майнової шкоди на вказану суму та, погрожуючи розправою, покинув будинок.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи апеляційної скарги засудженого про застосування до нього незаконних методів ведення досудового розслідування та за відсутності проведення належної перевірки таких доводів шляхом офіційного розслідування вказав на їх безпідставність, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам

ст. 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Разом із тим, згідно положень статей 370, 419 зазначеного Кодексу ухвала суду апеляційної інстанції має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Отже, при здійсненні апеляційної процедури згаданий суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у провадженні даними всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні поданої скарги без задоволення,  суд  повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими

у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

При перегляді вироку щодо ОСОБА_7 апеляційний суд не дотримався вказаних законодавчих положень.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій вказав про конкретні порушення, допущені, на його думку, судом першої інстанції при ухваленні вироку щодо нього, та навів відповідне обґрунтування.

Зокрема, засуджений в апеляційній скарзі з доповненнями зазначав, що протягом розгляду в суді першої інстанції неодноразово наголошував на застосуванні до нього заходів фізичного та психічного впливу під час досудового розслідування, однак цим доводам взагалі будь-яка оцінка надана не була. Крім того, посилався на висновок судово-медичної експертизи № 171 від 02.11.2017 року, яким підтверджується наявність у нього тілесних ушкоджень у вигляді двох саден по тильній поверхні правої кисті, які утворилися від дії тупих предметів, вірогідно з переважаючою контактуючою поверхнею, найбільш вірогідно при ударі об такі та відносяться до легких тілесних ушкоджень (т. 1 а. п. 243).

Однак, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог кримінального процесуального закону, залишив без відповідної уваги доводи апеляційної скарги засудженого про застосування до нього незаконних методів ведення досудового розслідування, оскільки не було проведено належне розслідування уповноваженими органами таких доводів із внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При цьому, спростовуючи  зазначені доводи, апеляційний суд вказав, що відповідно до висновку службового розслідування від 22.04.2019 року за фактом звернення адвоката ОСОБА_9 в  інтересах обвинуваченого щодо неправомірних дій працівників СВ Зінківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області щодо ОСОБА_7 під час розслідування кримінального провадження № 12017170170000550 (т. 2 а. п. 169-172), працівниками слідчого відділу вказаного відділу поліції жодних протиправних дій не вчинялось. Крім того, як вбачається із відеозапису слідчого експерименту, проведеного із обвинуваченим ОСОБА_7 01.11.2017 року, у присутності захисника обвинувачений повідомив, що всі показання надає добровільно, без будь-якого тиску на нього. Наступного дня, 02.11.2017 року щодо ОСОБА_7 була проведена судово-медична експертиза № 171, із змісту якої вбачається, що обвинувачений мав тілесні ушкодження у вигляді двох саден по тильній поверхні правої кисті, що на думку колегії суддів цілком ймовірно могли бути отримані ним під час застосування до нього поліцейськими спеціального засобу – кайданок, самі по собі є незначними та не можуть бути ознакою протиправного застосування фізичної сили до обвинуваченого. Кайданки до обвинуваченого ОСОБА_7 були застосовані у зв`язку з затриманням останнього в порядку

ст. 208 КПК України, що ніким із учасників кримінального провадження не оспорюється.

Такий підхід у контексті положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенції), а також усталеної практики Європейського суду з прав людини не можна визнати вмотивованим та  прийнятним.

Так, виходячи зі змісту статті 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення.

Як визначив Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) у справах "Вергельський проти України" та "Яременко проти України" (рішення від 12 березня 2009 року та

12 червня 2008 року відповідно), коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню з боку суб`єктів владних повноважень у порушення ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити в світлі загального обов`язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.

Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів ведення досудового розслідування шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування із внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов`язковим, що не було дотримано судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .

Крім того, у справі встановлено факт заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень та механізм їх утворення, однак про вказані обставини у висновку службового розслідування від 22.04.2019 року за фактом звернення адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 нічого не зазначено.

Перевірка доводів засудженого щодо незаконних методів ведення слідства має суттєве значення для прийняття законного та обгрунтованого судового рішення і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки при її постановленні залишились не перевіреними належним чином доводи засудженого, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість цього рішення і є підставою для його скасування.

Таким чином, допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, відповідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотними, тобто такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися такою, що постановлена з додержанням вимог статей 370, 419 КПК України, а тому касаційну скаргу захисника слід задовольнити, а вказане судове рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід врахувати наведене, ретельно, використовуючи усі процесуальні можливості, здійснити перевірку доводів засудженого, після чого з урахуванням усіх обставин і вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване рішення.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції в резолютивній частині свого рішення визнав недопустимими доказами протоколи огляду місця події від 31 жовтня 2017 року за участю обвинуваченого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як смт Опішня відноситься до Зіньківського району Полтавської області.

Касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням певних особливостей (стаття 434 КПК України). У свою чергу, ст. 418 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції ухвалює рішення в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу, який зобов`язує суд, серед іншого, вирішити питання про запобіжний захід.

Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбачених у ст. 177 КПК України, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2020 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 16 січня 2021 року включно.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                  ОСОБА_3