Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

17листопада 2020 року

м. Київ

справа №127/5747/18

провадження № 51-3101км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд) у складі:

головуючої                                       ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2020 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Новий Уренгой Тюменськоїобласті РосійськоїФедерації,жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомВінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 – без змін.

Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні за викладених у вироку обставин відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Як установив місцевий суд, 25 січня 2018 року близько 14:00?знаходячись на території Залізничного вокзалу на пл. Привокзальна, 1 у м. Вінниці, ОСОБА_7 спільно з   ОСОБА_8 , котрий за це кримінальне правопорушення засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2018 року, що набув законної сили, діючи з корисливих мотивів, вимагали у ОСОБА_9 гроші.Після відмови останнього, ОСОБА_7 діючи умисно, відкрито, шляхом ривка дістав з  кишені куртки ОСОБА_9 мобільний телефон марки "Nokia", моделі "ХL Dual SIM RM -1030", вартістю 1193,93 грн та передав його ОСОБА_8 , а з задньої кишені штанів 110 грн, які помістив до своєї кишені. Такі протиправні дії ОСОБА_7 та   ОСОБА_8 були викриті потерпілим, який почав вимагати повернення належного йому майна. Після чого ОСОБА_8 застосував фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, а саме наніс декілька ударів в  обличчя та тулуб потерпілого, спричинивши легкі тілесні ушкодження.Після вчинення злочину ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з місця злочину втекли та  розпорядились викраденим майном на власний розсуд, завдавши своїми протиправними діями потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 1303,93 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить на підставі п.1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити у зв`язку з недоведеністю винуватості у вчиненні злочину. Аргументуючи свої вимоги, захисник зазначає, що відеозапис з камер спостереження кафе "Їжа в дорогу" є недопустимим доказом, оскільки усупереч ч. 12 ст. 290 КПК не був відкритий обвинуваченому. Вказує, що під час судового розгляду кримінального провадження було порушено право на захист обвинуваченого, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження повноважень перекладача ОСОБА_10 .

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Положеннями ст. 438 КПК визначено підстави для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. На будь-яких інших підставах, окрім зазначених у цій нормі, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту розгляду, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржених судових рішень, а  виходить з обставин, установлених судом.

Захисник у своїй касаційній скарзі, як убачається з її змісту, заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у відкритому викраденні чужого майна (грабежу), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань потерпілого ОСОБА_9 , який детально розповів про обставини вчинення щодо нього злочину та  повідомив, що саме ОСОБА_7 вийняв у нього з кишені мобільний телефон і гроші; даних, що містяться в протоколах пред`явлення особи для впізнання від 25 січня 2018 року, відповідно до яких ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , як осіб, які вчинили щодо нього злочин;протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 ;висновків судово-медичної експертизи № 113 від 26 січня 2018 року та товарознавчої експертизи від 01 березня 2018 року; відеозапису, вилученого з кафе "Їжа в дорогу", відповідно до якого ОСОБА_7 підійшов до потерпілого та дістав з його кишені мобільний телефон та гроші, а  також на підставі інших розглянутих письмових доказів, зміст яких детально відображено у вироку.

Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції з`ясував також позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , який не визнав своєї вини, зазначивши, що злочин не вчиняв, а лише розбороняв ОСОБА_8 і потерпілого ОСОБА_9 , а також дослідив та дав оцінку доказам, наявних у матеріалах кримінального провадження. Версію сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення суд ретельно перевірив і переконливо спростував увироку, навівши відповідні аргументи.

Отже, дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК.

Переконливих аргументів на спростування вказаних висновків суду щодо оцінки доказів у касаційній скарзі захисника не міститься.

Доводи захисника щодо невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, аналогічні доводам, що викладені в його апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив та, навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених вимог.

Твердження захисника про те, що відеозапис з камер спостереження кафе "Їжа в дорогу" є недопустимим доказом, оскільки усупереч ч. 12 ст. 290 КПК не був відкритий обвинуваченому є неприйнятним. Так, у матеріалах кримінального провадження міститься протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 14 березня 2018 року, відповідно до якого підозрюваний та його захисник ознайомилися з матеріалами провадження в 1 томі у приміщенні Вінницького слідчого ізолятора, про що розписалися (т. 2,а.п. 208-209). Будь-яких зауважень до цього протоколу ні підозрюваний, ні його захисник не заявляли.

При цьому зазначений довід був предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який,спростовуючи його, дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції дослідив цей відеозапис, заслухав учасників судового провадження щодо цього доказу та обґрунтовано визнав зазначений доказ допустимим.

Неприйнятними є також посилання захисника на порушення права на захист обвинуваченого через відсутністьу матеріалах провадження документа на підтвердження повноважень перекладача ОСОБА_10 .Як вбачається з матеріалів провадження, вона брала участь у підготовчому судовому засіданні 26 грудня 2018 року, у матеріалах кримінального провадження є копія дипломаспеціаліста ОСОБА_10 за спеціальністю українська мова та література та кваліфікацією вчитель української мови та літератури (т. 1, а.п. 142). Крім того, відповідно до журналу судового засідання та технічного носія інформації,суд роз`яснив права та обов`язки перекладача та попередив ОСОБА_10 про те, що за завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків, перекладач несе відповідальність, передбачену законом (т. 1, а.п. 143).

Аналогічні доводи захисника були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який, спростовуючи їх, крім іншого, обґрунтовано зауважив, що в апеляційному суді також знаходився перекладач, однак ОСОБА_7 без його допомоги приймав участь, додаткового перекладу не потребував.

У контексті викладеного доводи захисника не можна визнати достатніми для скасування оспорюваних судових рішень.

Призначене засудженому покарання є справедливим, відповідає його меті й  загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.

Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК та є законним, обґрунтованим і  вмотивованим.

Апеляційний суд дотримався положень статей 404, 405, 407 КПК при розгляді поданої захисником апеляційної скарги, його ухвала відповідає вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування оскаржених судових рішень ізакриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , про що йдеться у касаційній скарзі, при розгляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено.

Тому подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                          ОСОБА_3