Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

17листопада 2020 року

м. Київ

справа №333/6733/16-к

провадження № 51-4179км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд) у складі:

головуючої                                       ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

захисника                                                     ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 червня 2020 року укримінальному провадженні щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Луганськ, жителя АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомКомунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2020 року ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.

Стягнуто із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 2000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Як установив місцевий суд, 16 жовтня 2016 року близько 20:00,знаходячись на кухні модулю АДРЕСА_2 , ОСОБА_9 умисно під час конфлікту, що стався на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_7 ,схопив останнього за шию та почав душити, після чого штовхнув, унаслідок чого потерпілий вдарився об стіл, отримавши в результаті злочинних дій ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 01 червня 2020 року задовольнивклопотання ОСОБА_9 , звільнив його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.  125 КК у зв`язку із закінченням строку давності, передбаченого частинами 1-3 ст.  49 цього Кодексу, вирок місцевого суду щодо нього скасував, а кримінальне провадження закрив.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзіпредставник потерпілого просить на підставі п.1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Аргументуючи свої вимоги, представник потерпілого зазначає, що строк притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності закінчився в період розгляду провадження в суді апеляційної інстанції з вини обвинуваченого, який неодноразово не з`являвся в судове засідання, чим затягував розгляд провадження. Також захисник наголошує, що усупереч вимогам КПК судовий розгляд 01 червня 2020 року відбувся за відсутності потерпілого, котрий до суду не направляв заяви про можливість розгляду провадження у його відсутності. Крім того, вказує, що ОСОБА_10 не виявив спроб примиритися з потерпілим, не відшкодував йому витрати на лікування.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповіднодоч.2ст.433КПК судкасаційноїінстанціїпереглядаєсудовірішеннясудівпершоїтаапеляційноїінстанційумежахкасаційноїскарги.

За ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, а відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК особа, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КК (у редакції Закону від 08 квітня 2014 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло, зокрема два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК є імперативною, тобто  закріплює не право, а обов`язок суду розглянути відповідне клопотання.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, який вчинив 16  жовтня 2016 року. Відповідно до ст. 12 КК (у редакції Закону від  15  листопада 2011  року) вказаний злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

На момент розгляду апеляційним судом кримінального провадження щодо ОСОБА_9 закінчилися передбачені законом строки давності притягнення його до  кримінальної відповідальності за вказаний злочин, навіть з урахуванням того, що   ОСОБА_9 перебував у розшуку в період з 19 березня 2018 року до 04 вересня 2019 року, як про це слушно зазначив апеляційний суд.

Враховуючи це, ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності. Суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимогстатей 284, 286 КПК, розглянув таке клопотання, обґрунтовано звільнив ОСОБА_9   від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження у зв`язку із  закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК.

При цьому апеляційний суд зазначив в ухвалі формулювання обвинувачення та  правову кваліфікацію кримінального злочину, у вчиненні якого ОСОБА_9 було визнано винуватим за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від  11  лютого 2020 року, зміст доводів, викладених в апеляційній скарзі, та  встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив при постановленні свого рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Доводи в касаційній скарзі про те, що строк давності притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності закінчився з вини обвинуваченого, який, на думку представника потерпілого, затягував судовий розгляд, є необґрунтованими.Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що судовий розгляд після відновлення судового провадження, а саме 04 вересня 2019 року двічі відкладався за клопотанням потерпілого та його представника (судові засідання від 04 вересня та 12 грудня 2019 року відповідно, т. 1, а.п. 169, 190), а в суді апеляційної інстанції один раз 06 квітня 2020 року, оскільки відповідно до довідки складеної секретарем судового засідання в приміщенні суду відсутній інтернет і не можливо провести судове засідання в режимі відеоконференції з ОСОБА_9 (т. 1, а.п. 229). З огляду на викладене, а також положення статей 284 – 288 КПК суд обґрунтовано звільнив   ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК.

Не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадженняі доводи представника потерпілого про неналежне повідомлення потерпілого про дату, час і місце судового засідання від 01 червня 2020 року.

Як убачається з технічного носія інформації, на якому зафіксоване судове засідання від 06 квітня 2020 року, суддя оголосив, що розгляд зазначеного кримінального провадження відкладається на 01 червня 2020 року. У цьому судовому засіданні були присутні як потерпілий, так і його представник (т. 1, а.п. 230).Крім того,07 квітня 2020  року на адресу учасників судового розгляду, в тому числі і потерпілого ОСОБА_7 , було направлено повідомлення про відкладення розгляду провадження на 01 червня 2020 року (т. 1, а.п. 238).

У судовому засіданні 01 червня 2020 року суд, дотримавшись вимог кримінального процесуального закону, з`ясував позицію сторін щодо можливості продовження розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 за відсутності потерпілого ОСОБА_7 та ухвалив за можливе проводити розгляд за його відсутності.

Разом з тим Суд зазначає, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку з закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної злочином шкоди в порядку цивільного судочинства.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування оспорюваної ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, про що йдеться у касаційній скарзі, при розгляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури не встановлено.

Тому подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 червня 2020 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11                                           ОСОБА_2                          ОСОБА_3