Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 750/1227/18

провадження № 51-10386км18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                     ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                   № 12017270010008817, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця                     с. Ленінівка Менського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України(далі – КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та                                    з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання щодо скасування арешту автомобіля і питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим в тому, що він 24 листопада 2017 року приблизно о 16:40, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21063 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та рухаючись                                 на вул. 1-го Травня в м. Чернігові зі сторони вул. Марес'єва у напрямку                                вул. Генерала Бєлова, грубо порушуючи вимоги пп. "б" п. 2.3, пп. "а" п. 2.9,                     пунктів 2.10, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зменшував швидкість інший транспортний засіб, що рухався по суміжній смузі руху, не зменшив швидкості та не зупинився і, не переконавшись у тому, що на пішохідному переході немає пішоходів, продовжив рух та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину по пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого останній було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 12 вересня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

За постановою Верховного Суду від 09 квітня 2020 року ухвалу суду апеляційної інстанції від 12 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 05 червня 2020 року вирок районного суду від 22 березня 2018 року залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції  під час повторної перевірки призначеного ОСОБА_6  покарання не врахував вимог статей 50, 65 КК, не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора та порушив ст. 370,                        частини 1, 2 ст. 419 та ч. 3 ст. 439 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).

За твердженням сторони обвинувачення, Чернігівський апеляційний суд всупереч вказівці суду касаційної інстанції та вимогам ст. 419 КПК лише вказав, що доводи прокурора стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (статей 75, 76 КК) є безпідставними, і перелічив обставини, які, на його думку, взяв до уваги суд першої інстанції. Також суд додатково врахував, що ОСОБА_6 після ухвалення вироку влаштувався на роботу, одружився, нових злочинів не вчинив та на виконання рішення Деснянського районного суду                  м. Чернігова від 27 вересня 2019 року із його заробітної плати відраховуються кошти на відшкодування моральної шкоди потерпілій. Крім того, зважив суд і на позицію потерпілої, яка просила не позбавляти обвинуваченого волі.

Разом з тим прокурор наголошує на тому, що в ухвалі не зазначено обґрунтування, чому відхилено доводи апеляційної скарги, а саме про необхідність врахування тяжкості кримінального правопорушення та обставин його вчинення; обтяжуючу покарання обставину (перебування в стані алкогольного сп`яніння) та наслідки вчиненого кримінального правопорушення; поведінку обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди; неналежне обґрунтування у вироку можливості застосування ст. 75 КК та необхідність досягнення превентивної мети покарання.

Свої доводи аргументує також і залишенням поза увагою доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо характеру та суспільної небезпеки кримінального правопорушення; безвідповідального ставлення ОСОБА_6   до правил дорожнього руху, який, усвідомлюючи, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, керував транспортним засобом, внаслідок чого було травмовано потерпілу на пішохідному переході та заподіяно їй тяжких тілесних ушкоджень; залишення місця кримінального правопорушення після його вчинення.

З огляду на викладене скаржник вважає, що апеляційний суд, не виконавши вказівок суду касаційної інстанції, не перевіривши та не спростувавши доводів прокурора, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Стверджує, що призначене ОСОБА_6 покарання не є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення кримінальних правопорушень, тобто не відповідає приписам ст. 65 КК та є явно м`яким.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу і просила задовольнити її вимоги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених районним судом, правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорено.

Доводи прокурора про невиконання апеляційним судом вказівок суду касаційної інстанції, що викладені у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року,                            є обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як передбачено приписами ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Недодержання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, не дотримався наведених вимог закону.

Так, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду постановою                             від 09 квітня 2020 року задовольнив касаційну скаргу прокурора та скасував ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2018 року і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

У мотивувальній частині постанови Верховний Суд вказав, що висновок апеляційного суду, наведений в  ухвалі, щодо правильності висновку місцевого суду у вироку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання зроблений без належного урахування усіх обставин справи та даних про особу засудженого, а саме того, що ОСОБА_6 свідомо сів за кермо транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння, під час керування яким збив людину, котра переходила проїзну частину по пішохідному переходу. Також, як вказав суд касаційної інстанції, судами не конкретизовано, у який саме спосіб ОСОБА_6 усунув шкоду, заподіяну ним здоров`ю потерпілої у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, та судом апеляційної інстанції не враховано, що вчинене засудженим кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів проти безпеки руху, основним безпосереднім об`єктом якого є безпека руху, а додатковим – життя і здоров`я людей, а тому думка потерпілої під час вирішення судом питання про призначення покарання засудженому не є вирішальною.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 12 вересня 2018 року, вказав, що під час нового розгляду апеляційному суду необхідно взяти до уваги наведене, ретельно перевірити апеляційну скаргу прокурора, та з урахуванням доводів, наведених у його касаційній скарзі, з додержанням вимог кримінального процесуального закону ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення. Водночас зазначив, що за тих самих обставин справи та даних про особу засудженого застосування до нього ст. 75 КК є неправильним.

За наслідками нового апеляційного розгляду Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 05 червня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 – без змін.

У рішенні, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції під час призначення покарання ОСОБА_6 дотримався вимог ст. 65 КК, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення; особу винуватого, який раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, його позитивну характеристику за місцем реєстрації та думку потерпілої, яка просила не позбавляти волі обвинуваченого; наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Також суд вказав, що ОСОБА_6 після ухвалення обвинувального вироку щодо нього влаштувався на роботу та одружився та з моменту вчинення ним кримінального правопорушення минув тривалий час, протягом якого нових злочинів він не скоював. Крім того, зазначив, що на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року у справі                          № 750/5534/19, якого ОСОБА_6 не оскаржував, із його заробітної плати відраховуються кошти на відшкодування моральної шкоди потерпілій, яка просила не позбавляти волі обвинуваченого, оскільки інакше вона тривалий час буде позбавлена цих надходжень і наразі не зможе поліпшити свого матеріального становища.

У зв`язку із цим, на думку суду апеляційної інстанції, є безпідставним твердження прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, зокрема призначення обвинуваченому покарання з урахуванням статей 75, 76 КК.

Таким чином, під час нового розгляду суд апеляційної інстанції усупереч ст. 439 КПК не виконав у повній мірі вказівок, наведених у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року, які є обов`язковими для виконання, зокрема щодо неправильного застосування положень ст. 75 КК, врахування даних про особу засудженого та обставин вчинення ним кримінального правопорушення.

Висновки суду про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, ураховуючи засудження його за грубе порушення правил дорожнього руху, що регламентують єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватися всі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та поведінку засудженого після кримінального правопорушення, суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті – виправленню засудженого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Крім того, посилання суду апеляційної інстанції в рішенні на працевлаштування ОСОБА_6 та його сімейний стан не спростовує висновків про те, що призначення засудженому покарання зі звільненням від його відбування не відповідає загальним засадам призначення покарання, а виплата моральної шкоди потерпілій шляхом відрахувань із заробітної плати ОСОБА_6 є його обов`язком, встановленим судовим рішенням.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, а ухвалу апеляційного суду щодо                      ОСОБА_6 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно усунути вказані недоліки, перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, провести апеляційний розгляд відповідно до вимог КПК, за наслідками якого постановити законне й обґрунтоване судове рішення з урахуванням того, що звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_1                              ОСОБА_2                          ОСОБА_3