Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 464/8040/17

провадження № 51-4118 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                            ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                            ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140070003491, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 15 листопада 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання термін його перебування під вартою з 22 жовтня 2017 року по 25 жовтня 2018 року.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 21 жовтня 2017 року біля 21:20, перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, у ході конфлікту, який виник між ним та ОСОБА_7 , наніс йому будівельним ножем із надписом "Wurth" один удар у ділянку шиї зліва, спричинивши обширну рану з пошкодженням зовнішньої яремної вени, кивального м`язу та м`язів задньої поверхні шиї, що супроводжувалося зовнішньою кровотечою та тяжким травматичним шоком, яка була небезпечною для життя в момент заподіяння і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2020 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що при призначенні останньому покарання, суд всупереч вимогам ст. 65 КК України не врахував повною мірою ступеня тяжкості злочину, а також даних про особу ОСОБА_6 , і неправильно застосував ст. 75 КК України, що потягло за собою невиправдану м`якість заходу примусу.

Апеляційний суд, на думку прокурора, не зважив на допущені порушення, необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення й ухвалив рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення від засудженого ОСОБА_6 , у яких останній просить залишити оскаржене судове рішення без зміни як законне, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення як необґрунтовану.

Прокурор ОСОБА_5 вимоги касаційної скарги підтримав, просив задовольнити на викладених у ній підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 121 КК Україниу касаційній скарзі не оспорюються.

В той же часдоводи прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 в апеляційному порядку є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. У разі залишення заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

В апеляційній скарзі прокурор заперечував правильність застосування положень ст. 75 КК України щодо ОСОБА_6 та справедливість призначеного засудженому покарання. Просив скасувати вирок у цій частині та постановити новий, призначивши засудженому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Залишаючи скаргу без задоволення, апеляційний суд суті усіх її доводів не зазначив, належним чином не перевірив та не навів обґрунтування на їх спростування.

Так, ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який згідно з вимогами ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з приписами ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обираючи ОСОБА_6 міру примусу, суд першої інстанції послався на обставини, що пом`якшують покарання – щире каяття, примирення з потерпілим, добровільне відшкодування шкоди; обставини, що його обтяжують – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння; дані про особу винного, який зокрема відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий та призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке є мінімальним у межах санкції вказаної норми.

Разом із цим свого рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України суд не мотивував, не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення останнього без відбування покарання, залишив поза увагою те, що останній згідно положень п. 8 ч. 1 ст. 89 та ч. 4 ст. 90 КК України є раніше судимим за умисний злочин, належних висновків для себе не зробив і вчинив нове умисне кримінальне правопорушення. При цьому, поведінка ОСОБА_6 безпосередньо після заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень була зухвалою та агресивною, що виявилося у завданні удару ногою ОСОБА_7 , який на той момент перебував у безпорадному стані.

Переглянувши вирок місцевого суду за скаргою прокурора, апеляційний суд доводів прокурора в частині безпідставного звільнення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням належним чином не перевірив, свого висновку про законність рішення суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_8 із застосуванням ст. 75 КК України, виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин злочину та особи винного, не обґрунтував, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного, застосування щодо засудженого положень ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне м`якість призначеного покарання.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 , скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_9                                          ОСОБА_2                                 ОСОБА_3