Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

|

||

ПОСТАНОВА

16 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 2602/1749/12

провадження № 51-5494ск20

Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу підсудного ОСОБА_2

на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року,

встановив:

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року ОСОБА_2 визнано невинуватим за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27,

ч. 2 ст. 369, ч. 1 та ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України та виправдано

за відсутністю в його діях складу злочинів.

Ухвалено скасувати ОСОБА_2 запобіжний захід у виді застави та після вступу вироку в законну силу повернути заставу в розмірі 17 000 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Київський апеляційний суд ухвалою від 24 вересня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 скасував та направив справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі підсудний ОСОБА_2 , не погоджуючись

із ухваленим рішенням апеляційного суду, просить його скасувати, а вирок місцевого суду залишити без змін.

Однак, касаційна скарга ОСОБА_2 не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та

у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 388 Кримінально-процесуального кодексу України

1960 року (далі – КПК 1960 року) справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 2 ст. 383, 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року у касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційним судом

за результатами апеляційного розгляду вирок місцевого суду щодо

ОСОБА_2 скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд.

З огляду на викладене, вказана ухвала не перешкоджає провадженню

у справі.

Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року, ухвала апеляційного суду не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу

XI Перехідних положень КПК 2012 року,

постановив:

Відмовити підсудному ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи для перевірки її в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                                  ОСОБА_1