Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа  № 522/22696/15-к

провадження № 51-2222км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                      ОСОБА_1 ,

суддів                                       ОСОБА_2 ,   ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

засудженого                                     ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника                                       ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

потерпілої                                        ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

її представника                              ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12015160500008596 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Котовська Одеської області, жителя м. Одеси,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього   обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 та стягнуто з               ОСОБА_6 на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди                    50 000 грн.

Районний суд установив, що ОСОБА_6 24 вересня 2015 року приблизно о 10:15 за попередньою змовою з двома невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я особи, на Фонтанській дорозі в м. Одесі заштовхали потерпілу ОСОБА_8 в автомобіль "Toyota Land Cruiser"                     д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 , після чого перевезли останню проти її волі до будинкуна АДРЕСА_1 , та о 10:30 повернули  до місця, звідки раніше її було викрадено.

При перегляді вироку Одеський апеляційний суд ухвалою від 07 лютого             2019 року це рішення в частині вирішення цивільного позову змінив, збільшив суму відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілої до 100 000 грн. У решті залишив вирок без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_11 , який брав участь при розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість.

На думку прокурора, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції формально перевірив доводи його апеляційної скарги і не дав на них переконливих  відповідей, а тому вважає, що рішення цього суду ухвалено без додержання вимог статей 370 і 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).

Представник потерпілої ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_9 у касаційній скарзі просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого через м`якість.

У доведеність своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не вмотивував свого рішення про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, при цьому без належної оцінки, на його думку, залишились дані про особу засудженого, який фактично свою вину не визнав, інших співучасників злочину не викрив, кримінальне правопорушення вчинив зухвало, у денний час доби та у присутності людей. Унаслідок вчиненого ОСОБА_6 злочину потерпілій ОСОБА_8 було заподіяно тілесних ушкоджень та завдано моральних страждань.

Захисник ОСОБА_7 у своїх письмових запереченнях просить Верховний Суд  залишити касаційні скарги сторони обвинувачення без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без зміни.

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

Прокурор, потерпіла та її представник вимоги касаційних скарг підтримали.

Засуджений та його захисник просили залишити касаційні скарги сторони обвинувачення без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.

Мотиви Суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, дійшла висновку про таке.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Як убачається зі змісту касаційної скарги представника потерпілої, частина  наведених у ній доводів фактично зводиться до його незгоди з оцінкою доказів наданою судами першої та апеляційної інстанцій та встановленими ними обставинамисправи, що в силу ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

У той же час, висновок цих судів про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальногоправопорушення та кваліфікацію його дій у своїх касаційних скаргахсторона обвинувачення не оспорює.

За правилами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Як убачається з матеріалів провадження, призначаючи ОСОБА_6 покарання місцевий суд врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до злочинів середньої тяжкості, те, що він до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та частково відшкодував потерпілій  завдану  моральну шкоду (на момент апеляційного розгляду повністю відшкодував моральну шкоду у розмірі визначеному судом першої інстанції). Щире каяття засудженого районний суд визнав як обставину, що пом`якшує покарання, врахувавши при цьому також і те, що вчинене ним діяння не потягло за собою  тяжких наслідків для потерпілої ОСОБА_8 .

Таким чином, при визначенні покарання засудженому суд першої інстанції дотримався основних засад призначення покарання, передбачених статтями 50 та 65 КК, адже таке покарання за видом та розміром відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи та даним про його особу і є необхідним й достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок м`якості колегія суддів не вбачає.

Згідно з положеннями ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з оспорюваних судових рішень, з урахуванням середньої тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, обставин справи та даних про його особу, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання з випробуванням та навели у своїх рішеннях переконливі мотиви у доведеність такого висновку.

Про правильність такого рішення свідчить і те, що можливість виправлення без ізоляції від суспільства ОСОБА_6 довів своєю законослухняною поведінкою та добросовісним виконанням покладених на нього судом обов`язків упродовж визначеного іспитового строку, після закінчення якого ухвалою Малинівського районного суду м. Одеси від 03 червня 2019 року за поданням районного сектору з питань пробації його було звільнено від покарання.

Доводи представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 в касаційній скарзі щодо не надання ОСОБА_6 викривальних показів відносно інших співучасників кримінального правопорушення, та, як наслідок, відсутність щирого каяття в його посткримінальній поведінці, не можуть бути визнані Судом обґрунтованою підставою для сумніву у законності оскаржуваних рішень,  оскільки відповідно до вимог ст. 42 КПК підозрюваний, обвинувачений мають право не говорити нічого з приводу підозри або обвинувачення проти нього, та у будь-який момент відмовитися давати пояснення чи відповідати на запитання.    Натомість обов`язок встановити всіх осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину та довести вину обвинуваченого покладено на сторону обвинувачення. За правилами ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише у межах того обвинувачення, що зазначено в обвинувальному акті. У той же час, зі змісту обвинувального акта в кримінальному провадженні вбачається, що органом досудового розслідування не встановлено осіб, у групі з якими ОСОБА_6 вчинив злочин, і кримінальне провадження щодо останніх виділено в окреме провадження.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про стягнення на її користь з                 ОСОБА_6 завданої моральної шкоди розглянутий з дотриманням вимог статей 129, 374 КПК. Рішення апеляційного суду щодо збільшення суми, яка підлягає стягненню з засудженого на відшкодування цієї шкоди, сторонами не оспорюється.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.

При перегляді вироку суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої, доводи яких є аналогічними тим, що викладені ними у касаційних скаргах, ретельно їх перевірив та дав на них умотивовані відповіді, навівши у своїй ухвалі докладні мотиви і підстави якими він керувався погоджуючись із рішенням районного суду в частині покарання призначеного ОСОБА_6 та застосування до нього положень ст. 75 КК.

Ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній зазначено відповідні підстави та положення закону, якими керувався цей суд при постановленні свого рішення.

Наведені у касаційних скаргах прокурора та представника потерпілої доводи не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, і не ставлять під сумнів його законність.

Під час перевірки оскаржуваного рішення судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою зміну або скасування ухвали апеляційного суду, а тому підстав для задоволення касаційних скарг колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

касаційні скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду від 7 лютого 2019 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________                              _________________                    _________________

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                        ОСОБА_3