Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

5 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 236/3250/16-к

провадження № 51-1353км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання                            ОСОБА_4 ,

прокурора                           ОСОБА_5 ,

засудженого                       ОСОБА_6 ,

захисника                            ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

законного представника

засудженого                      ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Донецького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050420001274, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 січня 2018 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК та виправдано у зв`язку з відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та потерпілої, вирок міського суду скасував та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно з вироком апеляційного суду неповнолітній ОСОБА_6 , 5 грудня 2016 року приблизно о 7:00 побачив, що ОСОБА_9 вийшла з двору свого домоволодіння АДРЕСА_1 , зайшов через хвіртку на територію вказаного домоволодіння, де через кватирку вікна проник до кухонного приміщення будинку. Знаходячись у будинку ОСОБА_6 діючи повторно викрав грошові кошти та майно, що належало ОСОБА_9 , чим спричинив потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2789, 67 грн й з місця вчинення злочину зник розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, непогоджуючись з вироком апеляційного суду просить його скасувати та визнати його невинуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. На думку засудженого, рішення суду є незаконним, оскільки свідки надали неправдиві показання, а збоку працівників правоохоронних органів на нього здійснювався психологічний та фізичний тиск.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений, його захисник та законний представник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції мас керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.

З касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано в ст. 409 КПК та ст. 410 КПК, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд апеляційної інстанції, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Судом апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано, про що свідчить нижченаведене.

Так, під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 .

За встановлених апеляційним судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК кваліфіковано правильно.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в основу вироку апеляційний суд поклав показання: потерпілої ОСОБА_9 , котра в суді апеляційної пояснила, що в день події, коли вона повернулась додому побачила, що в будинку все перевернуто, кватирка була відкрита, вона виявила відсутність майна. Позовні вимоги підтримала частково, оскільки частину майна їй було повернуто та частину грошових коштів відшкодовано законним представником засудженого; свідка ОСОБА_10 , який підтвердив, що придбав у ОСОБА_6 ювелірні вироби з срібла та золота, через день після чого до нього приходила мати засудженого та сварилась, що він прийняв ювелірні вироби у неповнолітнього. Під час проведення впізнання за фотознімками він за зовнішніми ознаками обличчя впізнав ОСОБА_6 , як особу у якої придбав ювелірні вироби зі срібла та золота; свідка ОСОБА_11 , котрий надав аналогічні показання, що і свідок ОСОБА_10 та підтвердив, що по фотознімкам за зовнішніми ознаками обличчя впізнав ОСОБА_6 , як особу, яка продала їм ювелірні вироби.

Як убачається зі змісту протоколу огляду місця події від 13 грудня 2016 року потерпіла ОСОБА_9 у присутності понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за зовнішніми ознаками впізнала ювелірні цінності, які було викрадено з її будинку 5 грудня 2016 року.

Також суд, дослідив та проаналізував інші письмові докази, зокрема протоколи слідчого експерименту за участю потерпілої понятих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , огляду місця події за участю потерпілої та понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 з фототаблицями до нього, якими підтверджується факт вчинення крадіжки майна за місцем проживання ОСОБА_9 .

Як убачається з показань свідка ОСОБА_18 , котрий проводив досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні та підтвердив, що слідчі дії, зокрема, вручення підозри ОСОБА_6 , його допит, ознайомлення з матеріалами кримінального було проведено в присутності засудженого, його захисника та законного представника. При цьому, будь-яких скарг, доповнень чи клопотань від останніх не надійшло. Після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було складено обвинувальний акт, який вручено ОСОБА_6 в присутності вищезазначених осіб, що також підтвердила в судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_19 .

Вищезазначені показання свідка ОСОБА_18 підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема розписками про отримання копій обвинувального акту та реєстру досудового розслідування, протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування тощо.

Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_20 пояснив, що коли ОСОБА_6 разом з його матір`ю було доставлено до відділу поліції, засуджений зізнався у вчиненні крадіжки ювелірних виробів, розповів як він проник у домоволодіння та давав письмові показання в присутності матері, при цьому жодних скарг від останньої на дії свідка не надходило.

Таким чином, суд оцінив показання потерпілої та свідків у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними і допустимими та в своїй сукупності доповнюють один одного й дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, суд кваліфікував правильно.Оцінка доказів проведена згідно з вимогами процесуального законодавства.

Що стосується доводів, викладених у касаційній скарзі засудженого про те, що з боку працівників правоохоронних органів на нього здійснювався психологічний та фізичний тиск, на думку Суду, вони є необґрунтованими виходячи з нижченаведеного.

Як зазначив у вироку суд апеляційної інстанції, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що під час досудового розслідування до ОСОБА_6 застосовувались недозволені методи слідства. При цьому, сам засуджений та його законний представник повідомили про цей факт лише при повторному перегляді кримінального провадження в суді першої інстанції, тобто через кілька місяців від часу, коли за їх словами відбувались такі події.

Разом із цим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою міського суду було доручено прокуратурі Донецької області провести перевірку заяви ОСОБА_6 щодо застосування до нього недозволених методів слідства співробітниками поліції.

Постановою слідчого від 14 грудня 2017 року кримінальне провадження щодо перевірки доводів ОСОБА_6 про перевищення службових повноважень працівниками поліції під час проведення досудового розслідування було закрито, у зв`язку з відсутністю в діях працівників складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.

Відтак, твердження засудженого про те, що під час досудового розслідування до нього застосовувались недозволені методи слідства, є необґрунтованими.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Враховуючи зазначене, доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, про необґрунтованість рішення апеляційного суду щодо скасування виправдувального вироку місцевого суду є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Донецького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                     ОСОБА_3