Назад до результатів
Дані реєструПостанова Верховного Суду · Касаційний кримінальний судСправа № 754/8327/16-к · 27.10.2020
ЄДРСР

Судове рішення · Постанова

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Справа №
754/8327/16-к
Дата
27 жовтня 2020 р.
Суддя
Шевченко Тетяна Валентинівна
  • ч. 3 ст. 187 КК

Також цитує: ч. 5 ст. 72 КК

Джерело: дані реєстру

Обов'язковий висновок

Висновок щодо застосування норми права

Висновок щодо застосування норми праваРезультат ще не прочитано. Висновку щодо застосування норми права ми в цій постанові поки не знайшли.
Не є обов'язковим висновком щодо застосування норми права

Мотиви Верховного Суду

Мотиви Верховного СудуРезультат ще не прочитано. Мотиви можна прочитати в повному тексті нижче.

Що вирішив суд

Ми ще не прочитали це рішення. Текст нижче — повний і незмінений, як його опублікував реєстр.

Текст рішення

Оригінал у реєстрі

Рішення знеособлене держателем реєстру: імена учасників замінено на позначки на кшталт ОСОБА_1. Ми не деанонімізуємо їх.

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 754/8327/16-к

провадження № 51-5136км19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання           ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

засуджених                                             ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників                                              ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та засудженого

ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 03 серпня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100030001858, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

смт. Степанівка Сумської області, жителя м. Києва,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі – КК);

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя м. Києва,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 03 серпня 2018 року:

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна;

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, та ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою, вчинили напад на потерпілого ОСОБА_10 , поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), із проникненням

у житло, за таких обставин.

13 лютого 2016 року приблизно о 19:30 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_10 , поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого,

з проникненням у житло, перебували на п`ятому поверсі будинку

АДРЕСА_1 , де чекали на потерпілого. Коли ОСОБА_10 вийшов із ліфтової кабіни, підійшли до нього та з метою подолання його волі до опору ОСОБА_7 завдав останньому удару кулаком у ділянку грудної клітки, заподіявши легкі тілесні ушкодження. Після цього вони проти волі ОСОБА_10 проникли до його квартири.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 почали вимагати

у ОСОБА_10 гроші та речі, які становлять матеріальну цінність, при цьому ОСОБА_7 руками завдав не менше двох ударів у голову потерпілому, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_6 , діючи за попередньою домовленістю, став погрожувати застосуванням насильства, небезпечного для життя потерпілого, а саме погрожував не встановленим досудовим слідством предметом, схожим на пістолет, приставивши його до голови потерпілого.

Подолавши таким чином волю ОСОБА_10 до опору, ОСОБА_7 і

ОСОБА_6 заволоділи грошима потерпілого в розмірі 3500 грн та

1000 дол США, що згідно з курсом НБУ станом на 13 лютого 2016 року становили 26 083,67 грн, мобільним телефоном "Lenovo А319" та мобільним телефоном "Bravis NOVA" із сім-картою оператора мобільного зв`язку "Лайфселл", яка для потерпілого матеріальної цінності не має, загальною вартістю 2800 грн, мобільним телефоном "Nokia", який для потерпілого матеріальної цінності не має, DVD Player Samsung, вартістю 500 грн., а всього на загальну суму 32 883, 67 грн, після чого з місця вчинення злочину втекли, а викраденим розпорядилися на власний розсуд.

За ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6  залишено без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 зараховано в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 03 серпня 2018 року по 26 вересня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_9 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції, порушуючи вимоги кримінального процесуального закону, обґрунтував свій вирок недопустимими доказами, зокрема даними, що містяться у показаннях потерпілого ОСОБА_10 , допит якого відбувся до внесення відомостей до ЄРДР, та протоколах інших слідчих дій, проведених із ним після допиту. Зазначає, що суд не міг посилатися на дані протоколу проведення слідчого експерименту від 27 травня 2016 року, висновок експерта від 22 червня 2016 року № 1154/е, протокол огляду місця події від 13 лютого 2016 року, висновок судово-медичної експертизи від 06 червня 2016 року № 308/тв. Вважає, що постанову про призначення групи прокурорів від 13 лютого 2018 року винесено незаконно та всі процесуальні рішення, прийняті зазначеними в ній прокурорами, є незаконними. Не погоджується з фактичними обставинами, встановленими судом першої інстанції. Вважає, що в діях ОСОБА_11 відсутній склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 187 КК.

У касаційній скарзі, за доводами аналогічній скарзі захисника ОСОБА_9 , засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції або закрити кримінальне провадження.

В обох касаційних скаргах йдеться про те, що апеляційний суд не перевірив доводів, викладених в апеляційних скаргах, та не дав на них відповідей.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та захисники ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підтримали касаційні скарги.

Прокурор ОСОБА_5 просила залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з'явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК)  суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до

ст. 94 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Проте, переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів справи, в апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_6 , захисники ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження з наведенням відповідних мотивів  на обґрунтування своїх вимог.

Суд апеляційної інстанції, зазначивши в мотивувальній частині ухвали доводи з апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив їх без задоволення.

Зокрема, в апеляційних скаргах засудженого та захисників зазначалося, що винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого

ч. 3 ст. 187 КК, фактично підтверджується лише показаннями потерпілого ОСОБА_10 , не було виявлено жодної речі чи грошей, якими заволоділи засуджені, не було виявлено предмета, схожого на пістолет, яким ОСОБА_6 згідно з показаннями потерпілого йому погрожував.

Апелянти посилалися на недоведеність наявності ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони розбою в діях обвинувачених. Однак суд апеляційної інстанції цих доводів ретельно не перевірив та не надав на них докладних відповідей. Зокрема, не взяв до уваги того, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, – заволодіння чужим майном.

Як убачається з показань потерпілого ОСОБА_10 , викладених у вироку суду першої інстанції, після того як засуджені безпричинно побили його та проникли до його квартири, ОСОБА_7 запитав, де лежать речі Альони, потерпілий говорив, де розміщені її речі, а ОСОБА_6 їх збирав. Потім

ОСОБА_7 сказав, що потерпілий винен гроші за пошкоджене майно в салоні, після чого ОСОБА_6 почав збирати і його речі. Згодом ОСОБА_10 виявив, що, крім речей ОСОБА_13 , забрали і його речі.

ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в судовому засіданні показали, що вони приїхали до ОСОБА_10 з метою поговорити з приводу конфлікту в салоні краси "Муза". Стверджували, що на їх прохання віддати речі ОСОБА_14 .

ОСОБА_10 зробив це добровільно, заперечували факт заволодіння особистими речами та грошима потерпілого, застосування насильства і погроз зброєю. ОСОБА_7 також пояснив, що після скандалу в салоні, який влаштував ОСОБА_10 , на прохання дружини він поїхав за місцем його проживання, де разом із поліцією вони піднімалися до його квартири, але двері ніхто не відкрив.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у судовому засіданні вказали на наявність конфлікту в салоні краси "Муза", пошкодження майна ОСОБА_10 і те, що засуджені розшукували потерпілого з приводу з`ясування зазначеного конфлікту.

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав відповіді на доводи сторони захисту щодо неповноти судового розгляду, яка виразилось у тому, що суд першої інстанції не дослідив доказів, що стосуються хронології телефонних з`єднань щодо абонентських номерів, якими користувалися ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , і підтверджує показання ОСОБА_7 щодо подій 13 лютого 2016 року.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1  ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суд має належним чином перевірити усі доводи, наведені в апеляційних скаргах  обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , за наявності законних підстав повторно дослідити докази, надати їм оцінку відповідно до ст. 94 КПК, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

Це не юридична консультація. Перевіряйте текст постанови в реєстрі за посиланням угорі.

А як вирішували справи, схожі на вашу?

Підберемо рішення за вашою статтею та обставинами, покажемо, чим вони завершувались і який строк типовий.

Перевірити мою справу