Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 645/6179/19

провадження № 51-2578км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора,  який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12019220460001713, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вовчанська Харківської області, жителя АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі – КК) такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Фрунзенського  районного суду м. Харкова від 21 січня

2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК до позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

За вироком установлено, що ОСОБА_6 у червні 2019 року незаконно придбав та в подальшому зберігав за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ) без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб в особливо великому розмірі – канабіс масою 6063,8476 г. у перерахунку на суху речовину, та екстракт канабісу масою 1,2377 г. у перерахунку на суху речовину.

02 вересня 2019 року працівниками поліції було виявлено та вилучено зазначені наркотичні засоби під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до м`якості призначеного покарання, та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що до

ОСОБА_6 при призначенні покарання безпідставно застосовано ст. 75 КК; ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), оскільки цей суд не надав належної оцінки доводам, наведеним в  апеляційній скарзі прокурора, щодо безпідставного звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК і,  залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, свого рішення належним чином не мотивував.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу захисник засудженого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 просив залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ухвала апеляційного суду – це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже,  ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК.

Крім того, відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляції, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Проте апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційній інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Так, прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на безпідставність звільнення ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, порушував питання про скасування вироку місцевого суду та постановлення нового із призначенням засудженому покарання за ч. 3 ст. 309 КК у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, без застосування ст. 75 КК. При цьому прокурор зазначав, що, призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК, місцевий суд не врахував ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин справи.

Зазначеним доводам прокурора апеляційний суд належної оцінки не надав, свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 належним чином не мотивував.

Так, відповідно до статей 50, 65 КК метою покарання, зокрема, є запобігання вчиненню нових злочинів; особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Крім того, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Ураховуючи те, що ОСОБА_6 у силу ст. 89 КК судимості не має, працює, позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні малолітню дитину, батьків похилого віку та щиро розкаявся, місцевий суд  дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та звільнив ОСОБА_6 від його відбування з випробуванням на підставі

ст. 75 КК, зазначивши у вироку, що його виправлення та попередження вчинення нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства.

Погоджуючись з таким висновком місцевого суду, апеляційна інстанція не звернула увагу, що наведені дані про особу засудженого та пом`якшуюча покарання обставина – щире каяття, як видно з вироку, були враховані судом при призначенні ОСОБА_6 покарання у мінімальній межі санкції за вчинений злочин. Проте, висновок місцевого суду про можливість застосування ст. 75 КК при призначенні покарання засудженому залишився без належної мотивації.

Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, апеляційний суд своє рішення належним чином не мотивував. Залишилося незрозумілим, за яких саме обставин судові інстанції дійшли висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_6 , який вчинив тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, за яке передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі, з урахуванням даних про його особу та пом`якшуючої обставини, призначено мінімальне покарання. Водночас звільнення

ОСОБА_6 від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК, за конкретних обставин даної справи, не може вважатися необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися такою, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а тому вона підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, відповідно касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, належним чином розглянути апеляційну скаргу прокурора та ухвалити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                              ОСОБА_3