Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 718/572/19

провадження № 51-5157 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                  ОСОБА_6 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від     25 червня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 3 лютого                     2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260110000676, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у с. Замулинці Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрований на АДРЕСА_1 , проживає на АДРЕСА_2 ,  раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України                    (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 червня                   2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого             ч. 1 ст. 369 КК, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі                                         700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у пропозиції, наданні неправомірної вигоди службовій особі за невчинення службовою особою                            в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища за таких обставин.

Так, 2 грудня 2018 року приблизно о 15:50 ОСОБА_7 , керуючи вантажним автомобілем марки "Volvo", державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пункту 14.6 Правил дорожнього руху України, а саме здійснив обгін на нерегульованому пішохідному переході, за що був зупинений на  вул. Лесі Українки, 1е в с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області працівниками СРПП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області, які заступили на чергування                           з охорони громадської безпеки та безпеки дорожнього руху на території Кіцманського району Чернівецької області. Після цього, ОСОБА_7 було запрошено до службового автомобіля марки "MitsubishiOutlander", державний номерний знак НОМЕР_2 , для оформлення постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Під час оформлення постанови про накладення адміністративного стягнення,                   ОСОБА_7 діючи умисно, з метою уникнути адміністративної відповідальності, неодноразово пропонував неправомірну вигоду поліцейському ОСОБА_8 , від якої останній відмовився.

У подальшому, цього ж дня о 15:58 ОСОБА_7 , перебуваючи на передньому сидінні службового автомобіля марки "MitsubishiOutlander", державний номерний знак НОМЕР_2 , надав неправомірну вигоду поліцейському Кіцманського ВП ГУНП                       в Чернівецькій області ОСОБА_8 у розмірі 500 грн. за нескладання останнім постанови про накладення адміністративного стягнення у справі за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрито на підставі  п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК)  у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

18 грудня 2019 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду скасувала ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 20 серпня 2020 року та призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 3 лютого 2020 року вирок  Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо                    ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Стверджує, що ОСОБА_7 не мав умислу пропонувати та надавати неправомірну вигоду працівнику поліції за уникнення адміністративного стягнення. Вказує на відсутність у матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засудженого. В порушення вимог статей 404, 419 КПК апеляційний суд належним чином не перевірив всіх доводів апеляційної скарги засудженого, повторно не дослідив всі докази кримінального провадження та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни. Вважає, що за наявності підстав для закриття кримінального провадження апеляційним судом його не було закрито, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 , в якій він заперечував проти висунутого обвинувачення, апеляційний суд навів докладні мотиви ухваленого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції правильно встановити фактичні обставини кримінального провадження та дати юридичну оцінку вчиненому.

Доводи захисника про відсутність у ОСОБА_7 умислу на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, належним чином перевірялися місцевим та апеляційним судами, та обґрунтовано визнані такими, що суперечать дослідженими у судовому засіданні доказам.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, зроблено                 з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання свідків ОСОБА_8 ,                      ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та       ОСОБА_14 , допитаних в судовому засіданні, надані письмові докази – дані витягу з кримінального провадження про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, рапортів чергового та начальника відділу поліції, протоколу огляду місця події, протоколів огляду предметів, копії квитанції про сплату штрафу за вчинення адміністративного правопорушення.

Зокрема, в суді свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 давали послідовні показання про те, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_7 правил дорожнього руху, його було зупинено та запрошено до службового автомобіля для складання постанови про накладення адміністративного стягнення, де ОСОБА_7 неодноразово пропонував працівнику поліції неправомірну вигоду за нескладання останнім постанови щодо нього, а потім залишив кошти неправомірної вигоди                  у службовому автомобілі.

Доводи захисника щодо недопустимості у якості доказів показів працівників поліції є неспроможними, оскільки інспектори патрульної поліції не здійснювали процесуальних дій у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , а були свідками вчинення ним інкримінованого йому злочину.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що показання свідків є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та отримані у відповідності до ч. 4  ст. 95 КПК, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Підстав не довіряти показанням свідків у суду не було.

Крім того, ці докази також узгоджуються з  даними протоколу огляду предмету від 6 грудня 2018 року, дослідженого в судових засіданнях судами першої та апеляційної інстанцій, а саме магнітного носія DVD-R диску з відео файлами                         з бодікамери зі стенограмою подій, з яких вбачається, що при складанні інспектором патрульної поліції ОСОБА_8 постанови про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_7 неодноразово пропонував інспектору неправомірну вигоду за непритягення його до адміністративної відповідальності. Після цього ОСОБА_8 попередив ОСОБА_7 про недопустимість та караність таких дій, а також роз`яснив про порядок сплати штрафу. Однак, незважаючи на це, ОСОБА_7 , отримавши копію постанови, поклав кошти неправомірної вигоди між водійським та пасажирськими сидіннями і вийшов зі службового автомобіля.

Таким чином, безпосередньо дослідивши докази кримінального провадження, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості й достатності для ухвалення відповідного процесуального рішення, суд визнав ОСОБА_7 винуватим у пропозиції, наданні неправомірної вигоди службовій особі за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 369 КК.

Вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам                ст. 374 КПК.

Перевіривши вирок за апеляцією засудженого, апеляційний суд дав належну оцінку доводам його апеляційної скарги, які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, та навівши докладні мотиви й підстави ухваленого рішення  обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, з якими погоджується суд касаційної інстанції та не вбачає підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника  про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК, то вони є безпідставними. Відповідно до приписів                     ч. 3 ст. 404 КПК повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. У даній справі такої умови апеляційний суд не встановив. Сам по собі факт непогодження з висновками суду, не є підставою для повторного дослідження доказів. Крім того, згідно з технічним записом та журналом судового засідання, під час апеляційного розгляду справи учасниками судового провадження будь-якого клопотання щодо повторного дослідження обставин, заявлено не було.

Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає вимогам  ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були                        би підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від     25 червня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 3 лютого 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                  ОСОБА_3