Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 188/1668/17

провадження № 51-9186км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 ,   ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

засудженого                                              ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №  12017040530000637, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст. Брагинівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу – 17 жовтня 2017 року за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ч. 1 ст. 71 КК – на строк 4 роки 3 місяці, відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільненого від відбування покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.

Рух справи, зміст оскарженого судового рішення та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від

06 лютого 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 14 вересня 2017 року приблизно о 01:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, через незамкнену хвіртку проник на територію домоволодіння ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ), звідки викрав належний ОСОБА_7 скутер марки "Honda Duo", вартістю 6780,71 грн, чим завдав власнику транспортного засобу матеріальну шкоду на вказану суму.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 5 липня 2018 року залишив без змін вирок місцевого суду, а апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області – без задоволення.

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року задовольнив подання начальника Петропавлівського міськрайонного відділу філії Державної установи "Центр пробації", скасував звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_6 за вироком цього ж суду від 6 лютого 2018 року та направив засудженого для відбування призначеного цим вироком покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 11 квітня 2019 року скасував ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 липня 2018 року через  невідповідність її вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) та неправильне застосування  ст. 75 КК і призначив новий розгляд у апеляційному суді.

За наслідками нового розгляду апеляційний суд закрив апеляційне провадження  за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 6 лютого 2018 року щодо ОСОБА_6 .

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, скаржник зазначає, що апеляційний суд  безпідставно закрив апеляційне  провадження, не навівши в мотивувальній та резолютивній частинах ухвали норму КПК, якою він керувався при прийнятті рішення, хоча подібне закриття апеляційного розгляду не передбачене жодною зі статей, визначених розділом Vглавою 31 КПК. Також вказує на те, що згаданий суд всупереч  вимогам статей 21, 22, 24, 419, 439 КПК під час ухвалення рішення порушив право прокурора на доступ до правосуддя, змагальність, а також позбавив його права на оскарження вироку місцевого суду.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення, просила ухвалу апеляційного суду скасувати  й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Засуджений ОСОБА_6 , який узяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції,  заперечував проти задоволення касаційної  скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433  КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні  інкримінованого йому злочину за обставин, установлених місцевим судом, правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, тому Верховний Суд не переглядає судові рішення на предмет законності та обґрунтованості у цій частині.

За змістом ст. 438 КПК  підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Статтею 403 КПК передбачено закриття апеляційного провадження у випадку відмови особи від поданої нею касаційної скарги, якщо судові рішення не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали касаційну скаргу.

Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження  процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Однією із засад кримінального провадження, закріпленою у п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин 1–3 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд,  зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Наведених законодавчих  приписів апеляційний суд  не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком місцевого суду, перший заступник прокурора Дніпропетровської області, подав на нього апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оспорюване рішення у частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (а саме безпідставне застосування  судом норм ст. 75 цього Кодексу та обрання м`якого заходу примусу), й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. Свої вимоги  сторона обвинувачення обґрунтувала тим, що суд першої інстанції усупереч приписам ст. 65 КК не врахував повною мірою тяжкості та ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, даних про особу винного, який раніше судимий за скоєння корисливих злочинів,  а  також не зважив на вчинення ОСОБА_6 злочину у стані алкогольного сп`яніння.

За наслідками апеляційного розгляду суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на вищевказаний вирок місцевого суду  на тій підставі, що у цьому провадженні щодо ОСОБА_6 предмет апеляційного оскарження відсутній.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, апеляційний суд  вказав, що Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 11 лютого 2019 року скасував звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_6 за вироком цього ж суду від 6 лютого 2018 року та направив засудженого для відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, тому  апеляційні вимоги прокурора про скасування вироку та призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без застосування положень статей 75, 76 КК було враховано.

Однак апеляційний суд залишив поза увагою те, що скасування в порядку ст. 78 КК звільнення засудженого від відбуття покарання внаслідок невиконання покладених на нього обов`язків, не виключає його обов`язку  переглянути вирок суду першої інстанції щодо цього засудженого в апеляційному порядку, а  розділ V глави 31 КПК не передбачає закриття апеляційного провадження з зазначених вище підстав.

За таких обставин апеляційний суд з огляду на вимоги статей 404, 405 КПК мав би ретельно перевірити доводи першого заступника прокурора Дніпропетровської області, викладені в апеляційній скарзі,  щодо неправильного застосування місцевим судом до  ОСОБА_6 положень ст. 75 КК і  прийняти рішення по суті вимог цієї скарги.

Проте, суд незаконно закрив  апеляційне провадження за згаданою вище апеляційною скаргою, про що слушно зазначено в касаційній скарзі прокурора.

Наведене свідчить про істотне обмеження процесуальних прав сторони обвинувачення (зокрема, обмеження права на апеляційне оскарження вироку місцевого суду і порушення засади змагальності (ст. 22 КПК),  що відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення.

Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження – скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст.  438 КПК, а кримінальне провадження – призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції,  під час якого необхідно взяти до уваги наведене, належним чином перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, зважити на вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий  розгляд  у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                             ОСОБА_3