Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

6 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 428/10897/18

провадження № 51-3045 км 20

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,

прокурора                                         ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника                                         ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора              ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Луганського апеляційного суду від 16 квітня                    2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018130370000778, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Сєвєродонецьку Луганської області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу 13 листопада 2017 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням                               з іспитовим строком  тривалістю 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 8 серпня                   2019 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК та призначено йому покарання                 у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 71 КК до покарання за цим  вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 листопада 2017 року та визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці. Прийнято рішення щодо процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він у період часу                               з 5 по 7 березня 2018 року, керуючись корисливим мотивом, повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав майно ТОВ "ТАУН СЕРВІС", а саме 6 чавунних кришок люків каналізаційних колекторів, чим завдав підприємству матеріальну шкоду на загальну суму 15 990 грн.

16 квітня 2020 року Луганський апеляційний суд скасував вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 8 серпня 2019 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185 КК та закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) у зв`язку з відсутністю достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо                  ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.           На думку прокурора, наявні в матеріалах кримінального провадження докази                               є належними, допустимими та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_8              у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК. Вважає, що апеляційний суд не дотримався принципу безпосередності дослідження доказів, яким дав іншу оцінку, ніж суд першої інстанції. Висновки апеляційного суду зроблено з порушенням                           ст. 23 КПК без належної перевірки та оцінки всієї сукупності доказів. Вказане призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо ОСОБА_8 . Таким чином, на думку прокурора, постановлена ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419  КПК.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, захисник заперечив проти її задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали,  а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Як видно з матеріалів справи, ухвала апеляційного суду про скасування обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185 КК та закриття кримінального провадження щодо на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК вказаним вимогам закону відповідає.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого                  у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, – на потерпілого.

При цьому, суд відповідно до ст. 94 КПК за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному, й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для підтвердження висунутого особі обвинувачення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді                               і вичерпані можливості їх отримати.

Як убачається з матеріалів справи, в основу обвинувального вироку щодо                        ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 185 КК суд першої інстанції поклав наступні докази: показання представника потерпілого ОСОБА_9 про виявлення факту вчинення крадіжки шести чавунних кришок каналізаційних люків, показання свідка ОСОБА_10 про те, що навесні 2018 року ОСОБА_8 2 або 3 рази приносив йому в пункт прийому металолому куски ломаного металу (чавуну), показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_8 пропонував ОСОБА_11 вчинити крадіжку каналізаційних люків, проте останній відмовився, дані протоколу пред`явлення особи до впізнання, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка приносила йому металолом, а також документи на підтвердження вартості викрадених каналізаційних люків.

За результатами дослідження цих доказів суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та постановив обвинувальний вирок.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_8 та його захисник оскаржили вирок в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах заперечували, зокрема, правильність встановлення судом  фактичних обставин кримінального провадження, стверджуючи що до крадіжки каналізаційних люків   ОСОБА_8 відношення не має.

Перевіривши вирок в межах доводів апеляційних скарг, повторно дослідивши                         в порядку ст. 404 КПК обставини, встановлені під час кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що досліджені під час судового розгляду та покладені в основу вироку докази беззаперечно не підтверджують винуватості ОСОБА_8 у вчинення інкримінованого йому злочину.

Такий висновок апеляційного суду достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені апеляційним судом та змістовно наведені в ухвалі.

Так, допитаний апеляційним судом в порядку ч. 3 ст. 404 КПК свідок ОСОБА_11 запевнив, що йому не відомо про вчинення ОСОБА_8 крадіжки каналізаційних люків і з пропозицією скоїти такий злочин ОСОБА_8 до нього не звертався.

У показаннях свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , на яких грунтується вирок суду першої інстанції, також відсутні фактичні дані, які б прямо вказували на вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину. Як убачається зі змісту вироку, свідок ОСОБА_10 під час допиту в місцевому суді не зміг підтвердити того, що куски ломаного металу, які ОСОБА_8 здавав у пункт прийому, були фрагментами саме чавунних кришок каналізаційних люків, як про це зі слів працівників поліції безпідставно зазначено у протоколі впізнання.  Свідок                         ОСОБА_12 повідомила лише, що   ОСОБА_8 пропонував ОСОБА_13 вчинити крадіжку каналізаційних люків, на що останній відмовився, однак про сам факт вчинення ОСОБА_8 крадіжок їй не відомо.

При цьому, інші докази, покладені місцевим судом в основу обвинувального вироку, прямо чи опосередковано не вказують на причетність ОСОБА_8 до вчинення крадіжок, натомість стосуються тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, зокрема, підтверджують сам факт вчинення крадіжки кришок каналізаційних люків та вартість викраденого майна.

І хоча свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_12 безпосередньо не допитувались в апеляційному порядку, оскільки на виклики до суду апеляційної інстанції вони не з`явились, а ухвала про привід залишилась невиконаною у зв`язку їх з відсутністю за адресою проживання та невстановленням місця їх фактичного перебування, однак суд апеляційної інстанції в межах передбачених ч. 3 ст. 404 КПК повноважень дослідив показання цих свідків, які вони дали в суді першої інстанції.

Враховуючи, що ОСОБА_10 та ОСОБА_12 є свідками сторони обвинувачення, при цьому здійснити їх привід в судове засідання апеляційної інстанції не вдалося                   з незалежних від суду причин, колегія суддів не вбачає у діях апеляційного суду порушення принципу безпосередності дослідження показань (ст. 23 КПК), адже в даному випадку іншим чином забезпечити реалізацію права сторони захисту на дослідження доказів в апеляційному порядку об`єктивної можливості не було.

Крім того, іншої оцінки показанням цих свідків на предмет їх належності, допустимості, достовірності, ніж суд першої інстанції апеляційний суд не надав, натомість, перевіривши правильність відображення змісту цих показань у вироку, дійшов обґрунтованого висновку, що вони у сукупності з іншими зібраними                                   у кримінальному провадженні доказами не підтверджують поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Самих лише показань свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_8 приносив йому метал невстановленого походження та показань свідка ОСОБА_12 , яка повідомила, що чула як ОСОБА_8 пропонував ОСОБА_13 викрасти люки, є недостатньо для спростування доводів сторони захисту про непричетність ОСОБА_8 до вчинення крадіжок.

Таким чином, керуючись приписами ст.  62 Конституції України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь, апеляційний суд правильно скасував обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8                              за ч. 2 ст. 185 КК і закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримання.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків апеляційного суду та були б підставою для скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Луганського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                          ОСОБА_14