Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

|

||

Постанова

Іменем України

29 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 487/1838/19

провадження № 51-6170км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року про повернення її апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вищевказаною ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2019 року ОСОБА_4 було відмовлено у  задоволенні її скарги на постанову слідчого другого слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_5 від 03 липня 2019   року про закриття кримінального провадження №42018150000000037 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_4 25 листопада 2019 року подала на неї апеляційну скаргу.

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 28 листопада 2019 року повернув  апеляційну скаргу ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і в ній не порушувалося питання про поновлення цього строку.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовує свої вимоги тим, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, всупереч положенням КПК України, прийняв незаконне рішення, оскільки не  врахував того факту, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2019 року для неї закінчувався 27 листопада 2019 року, оскільки вона та її представник не були повідомлені про розгляд скарги на постанову слідчого у місцевому суді, а копію вказаної ухвали слідчого судді її представник отримав 22 листопада 2019 року. Крім того, ОСОБА_4 вказує, що  апеляційний суд безпідставно не розглянув її заяву про відвід усіх суддів Миколаївського апеляційного суду у розгляді вказаного провадження за  апеляційною скаргою останньої.

Позиції учасників судового провадження

Від слідчого другого слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві та   скаржниці ОСОБА_4 надійшли клопотання про проведення касаційного розгляду за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин неприбуття до Верховного Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.

При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та  апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в  оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За статтею 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та  вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з  нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Доводи ОСОБА_4 у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд, повертаючи її апеляційну скаргу, не вирішив її заяви про відвід суддів апеляційного суду, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, заслуговує на увагу з огляду на таке.

Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 21 КПК України визначено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до ч. 11 ст. 31 КПК України суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного кримінального провадження (у тому числі й матеріалів провадження за скаргою) визначається у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35  цього Кодексу.

Якщо стороною кримінального провадження чи учасником судового провадження заявлено відвід складу суду, то у такому випадку суд має чітко дотримуватися вимог § 6 глави 3 КПК України, яка регламентує поняття відводу, підстави та порядок його вирішення.

Статтями 75 та 76 КПК України передбачено обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, а також визначено, у яких випадках не допускається повторна участь судді у кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями ст. 80 КПК України у разі наявності обставин, передбачених статтями 75, 76 КПК України, особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, з наведенням вмотивованого обґрунтування може бути заявлений відвід судді.

Якщо в сторін кримінального провадження чи учасників судового провадження виникає обґрунтований сумнів щодо неупередженості судді, то  завлений ними відвід має бути розглянутий у порядку, визначеному ст. 81 КПК України, і лише тоді слідчий суддя чи суд має право перейти до розгляду провадження по суті.

Проте, вирішуючи питання про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2019 року, апеляційний суд вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

Із матеріалів провадження вбачається, що 25 листопада 2019 року ОСОБА_4 подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на  ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2019 року про відмову у задоволенні її скарги. При цьому 27 листопада 2019 року ОСОБА_4 подала до апеляційного суду заяву про відвід усьому складу Миколаївського апеляційного суду. Вказану заяву апеляційний суд отримав 28 листопада 2019 року.

Однак, суддя-доповідач апеляційного суду, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2019 року, не вирішив у  передбаченому законом порядку питання про відвід, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Верховний Суд звертає увагу, що вирішальним під час визначення безсторонності судді є  з`ясування того, чи об`єктивно виправданими є побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.

Для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

При цьому, як вбачається із матеріалів провадження, апеляційний суд 28 листопада 2019 року розглянув зазначену заяву ОСОБА_4 про відвід всьому складу Миколаївського апеляційного суду, за апеляційною скаргою її представника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2019 року, однак апеляційний суд не врахував цю заяву під час перевірки апеляційної скарги самої ОСОБА_4 .

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала судді Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 є незаконною, оскільки постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Тому, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого, апеляційний суд повинен урахувати вищенаведене та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2019 року, скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                 ОСОБА_3