Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 286/4086/18

провадження № 51- 1782 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання       ОСОБА_4 ,

прокурора                                         ОСОБА_5 ,

засудженого                                    ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

захисника                                         ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                   ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Народицького районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2019 року та ухвалу  Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                                          № 12018060250000581, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  уродженця                        м. Одеси, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2012 року за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Народицького районного суду Житомирської області від 02 жовтня                  2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

Вирішено питання речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_6  визнано винуватим та засуджено за те, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, 15 вересня 2018 року, близько 00:45 год, на подвір`ї домогосподарства по АДРЕСА_1 ,  в ході конфлікту на ґрунті ревнощів з колишньою співмешканкою ОСОБА_8 , реалізуючи злочинний умисел на вбивство останньої, наніс один удар кухонним ножем в ділянку черевної порожнини, тобто в область розташування життєво важливих органів, заподіявши колото-різане поранення черевної стінки з ушкодженням нижньої порожнистої вени, що супроводилось масивною внутрішньою крововтратою, внаслідок чого потерпіла померла.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати  вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 в суді першої інстанції. Стверджує, що умислу на заподіяння вбивства потерпілої у засудженого не було та вважає, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ст. 119 КК України.   Обґрунтовуючи скаргу, наводить доводи щодо невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, не погоджується з оцінкою доказів. Вважає, що у вироку суду відсутнє формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, в зв`язку з чим вирок не відповідає вимогам ст. 374 КПК України. Зазначає, що апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту про це, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив їх та обґрунтованих відповідей на них не дав.

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 та його захисник                 ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу сторони захисту і просили її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, вважала, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що  суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -?414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.

Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_7 убачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 411 КПК України, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності, правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Дослідивши усі інші надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.

При цьому, оцінивши та перевіривши твердження сторони захисту про те, що у ОСОБА_6 не було умислу на позбавлення життя потерпілої, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність таких посилань та, враховуючи викладені у висновках судово-медичних експертиз трупа ОСОБА_8 характерологічні особливості спричинення тілесного ушкодження останній, відповідно до яких для утворення виявленого у потерпілої ушкодження, необхідний був контакт з лезом ножа при нанесенні удару з достатньо  великою силою, обґрунтовано  визнав їх безпідставними.

Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. У ньому наведено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, як того вимагає ч. 3 ст. 374 КПК України. Тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є безпідставними.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність юридичної оцінки його дій саме за ч.1 ст.115 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.

Апеляційний суд, за апеляційними скаргами засудженого і захисника, доводи яких, за своїм змістом, аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі захисника,  в тому числі й щодо необхідності, на думку захисника, кваліфікації дій ОСОБА_6 за ст. 119 КК України, переглянув вирок суду першої інстанції та, з наведенням ґрунтовних мотивів,  визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином розглянув доводи сторони захисту, наведені в апеляційних скаргах, й  зазначив в ухвалі переконливі мотиви на обґрунтування прийнятого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні  касаційних вимог захисника слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Народицького районного суду Житомирської області від 02 жовтня                      2019 року та ухвалу  Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу  захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                             ОСОБА_3