Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем  України

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 682/252/18

провадження № 51-7066км18

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі – Суд) у складі:

головуючого|ОСОБА_1 ,|

суддів|ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , |

за участю: секретаря судового засідання|    ОСОБА_4 ,|

захисника|ОСОБА_5 , |

засудженої|ОСОБА_6 , |

прокурора|  ОСОБА_7 , |

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженої та захисника ОСОБА_8 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 3 серпня 2018 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, жительки АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Оскаржені судові рішення

1.  Славутський міськрайонний суд Хмельницької області вироком від 29 березня 2018 року засудив ОСОБА_6 за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

2.  Суд визнав доведеним, що вночі на 12 жовтня 2017 року за місцем свого проживання у квартирі, яка розташована у м. Славута Хмельницької області, під час вживання алкогольних напоїв, між ОСОБА_6 та її співмешканцем ОСОБА_9 виникла сварка, яка переросла в шарпанину та бійку, в ході якої ОСОБА_6 сталевою виделкою умисно завдала ОСОБА_9 одного удару в лоб. Пізніше в ході сварки близько 4:40 ОСОБА_6 завдала   ОСОБА_9 одного удару кулаком в обличчя, подолавши в такий спосіб опір потерпілого, та умисно завдала потерпілому удару кухонним ножем у верхню передню ліву частину грудей та шиї, заподіявши смерть.

3.  Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 3 серпня 2018 року залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4.  У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1 і 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), просить скасувати оскаржені вирок та ухвалу і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

5.  Він стверджує, що зібрані у справі докази не підтверджують винуватості засудженої у вчиненні умисного вбивства, а її дії належало кваліфікувати за статтею 118 КК як вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Також він зазначає, що суди неправильно врахували як обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки засуджена стверджувала, що не вживала алкоголю, а лише пила заспокійливі, які місять алкоголь. Оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутній протокол відібрання зразків крові, захисник наполягає, що висновок судово-токсикологічної експертизи зразка крові засудженої є недопустимим доказом.

6.  Також захисник стверджує, що протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки такий огляд житла проведений без рішення слідчого судді, а батько засудженої, який дав дозвіл на проведення огляду, перебуває на обліку в наркологічному диспансері і не міг дати дозволу на огляд житла, що йому належить.

7.  Захисник зазначає, що апеляційний суд не перевірив законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції.

8.  Засуджена в своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вона стверджує, що не мала умислу на убивство і вдарила потерпілого не ножем, а іншим предметом, що потрапив їй під руку, обороняючись від протиправних посягань потерпілого, а тому її дії необхідно кваліфікувати за статтею 118 КК. Також вона зазначає, що не била потерпілого вилкою, а він сам через алкогольне сп`яніння впав та вдарився головою об батарею. Засуджена також заперечує факт завдання потерпілому удару кулаком в обличчя.

Позиції  учасників судового провадження

9.  Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

10.  У судовому засіданні засуджена та захисник надали пояснення на підтримку доводів касаційних скарг, в яких зокрема наголосили на недоведеності спрямованості умислу засудженої на умисне заподіяння смерті, і просили їх вимоги задовольнити.

11.  Прокурор в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні касаційних скарг та залишити оскаржені рішення без зміни.

Оцінка Суду

12.  Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, Суд дійшов висновку, що  необхідно відмовити у задоволенні касаційних скарг.

Щодо доводів про неправильну кваліфікацію діяння

13.  Доводи касаційних скарг сторони захисту переважно зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дали неправильну правову оцінку діям засудженої, оскільки не врахували, що вона перебувала у стані необхідної оборони.

14.  Відповідно до частини 1 статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Частиною 2 статті 36 КК передбачено, що кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади для захисту від суспільно небезпечного посягання.

15.  Водночас вирішення питання, чи перебувала засуджена у стані необхідної оборони, залежить від сукупності обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, має бути встановлено, чи зазнала особа посягання та чи були її дії зумовлені захистом від такого посягання.

16.  Суди попередніх інстанцій не встановили будь-яких обставин, які свідчили б про протиправні посягання з боку потерпілого, а доводи сторони захисту не спростовують висновків судів в цій частині.

17.  Матеріали кримінального провадження не містять доказів наявності у засудженої тілесних ушкоджень, що характерні для особи, яка зазнала нападу. Саме тому Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність доказів протиправних посягань з боку потерпілого, а відповідно і щодо відсутності стану необхідної оборони у засудженої за обставин, які склалися під час подій, і з правовою оцінкою обставин, установлених судом першої інстанції.

18.  Щодо аргументу захисника під час розгляду справи у суді касаційної інстанції щодо відсутності у засудженої умислу на вбивство, Суд зазначає, що при визначенні спрямованості умислу засудженої суди врахували дані про інтенсивність та локалізацію поранень, завданих потерпілому, зокрема те, що смертельного удару було заподіяно ножем у шию, тобто місце, де завідомо для будь-якої дорослої людини, знаходяться життєво важливі органи.

Інші доводи сторони захисту

19.  Сторона захисту наполягає на недопустимості висновку судово-токсикологічної експертизи № 2042 від 25 жовтня 2017 року, оскільки відсутній протокол відібрання зразків крові у засудженої. Однак зразки крові засудженої та токсикологічне дослідження були проведені персоналом Центральної районної лікарні м. Славута у зв`язку із госпіталізацією засудженої у зв`язку з отруєнням, а не у зв`язку з розслідуванням. Про це свідчить лист головного лікаря на запит слідчого (т. 1, а/с 189). За таких обставин, відсутність протоколу відібрання зразків крові у засудженої не може свідчити про порушення процедури, а тому не може зумовити визнання висновку експерта недопустимим доказом.

20.  Крім того, факт алкогольного сп`яніння засудженої, крім висновку судово-токсикологічної експертизи № 2042 від 25 жовтня 2017 року, підтверджується також іншими доказами, а саме довідкою про результати токсикологічного дослідження № 1605 Центральної районної лікарні м. Славута та показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

21.  Суд також відхиляє твердження захисника про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події, оскільки власник помешкання ОСОБА_12 надав письмовий дозвіл на огляд квартири, що також підтвердив під час допиту в судовому засіданні. Та обставина, що цей свідок перебуває на обліку в наркологічному диспансері, не виключає того факту, що правоохоронні органи діяли на підставі згоди власника житла. За наявності такої згоди звернення до слідчого судді за відповідним дозволом (ч. 1 ст. 233 КПК) закон не вимагає.

22.  Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статті 419 КПК.

23. За таких обставин Суд не встановив підстав для скасування оскаржених судових рішень та задоволення касаційних скарг засудженої і захисника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 3 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженої та захисника ОСОБА_8 — без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_13                                       ОСОБА_3