Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

17 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 644/636/18

провадження № 51-222км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

захисника

(в режимі відеоконференції)                   ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220530003631, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2018 року ОСОБА_7 засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 115 КК – у виді позбавлення волі на строк 12 років; за ч. 1 ст. 185 КК – у виді арешту на строк 2 місяці; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп`яніння 20 грудня 2017 року близько 18:00 взяв молоток та прийшов у квартиру АДРЕСА_2 до своєї сусідки ОСОБА_9 , 1939 року народження, якій періодично допомагав кріпити на стіни картини, і запропонував допомогу по господарству в обмін на самогон, котрим остання зазвичай розраховувався з ОСОБА_7 за надані дрібні побутові послуги. Під час спілкування між ними виникла сварка з приводу відмови ОСОБА_9 від допомоги ОСОБА_7 і він, образившись на висловлювання ОСОБА_9 , завдав їй численних ударів молотком у голову, умисно вбивши потерпілу. Після цього ОСОБА_7 заволодів належними потерпілій 2,5 л самогону та двома мобільними телефонами, загальною вартістю 445 грн.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 і захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості. Прокурор стверджує, що апеляційний суд не надав відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильної оцінки місцевим судом доказів, необґрунтованих висновків щодо відсутності у  ОСОБА_7 умислу на вчинення розбійного нападу з убивством, й, відповідно, безпідставної перекваліфікації злочинних дій останнього з п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК на ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК. Також автор касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд під час викладення обвинувачення, визнаного судом доведеним, безпідставно зазначив в ухвалі про вчинення ОСОБА_7 замаху на умисне вбивство. У зв`язку з наведеним рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

У доповненнях до касаційної скарги прокурор посилається на встановлення місцевим судом тієї обставини, що ОСОБА_7 після умисного вбивства повернувся до квартири потерпілої, куди незаконно, без дозволу ОСОБА_9 , проник та викрав її мобільні телефони. За таких обставин суд необґрунтовано кваліфікував зазначені дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК, хоча за встановлених обставин мав кваліфікувати їх за ч. 3 ст. 185 КК за ознакою проникнення у житло.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала подану касаційну скаргу, а захисник заперечував проти її задоволення, просив оскаржене судове рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.

Як зазначено в ч. 2 ст. 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.

Однак суд апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

Зокрема, як убачається з обвинувального акта, органом досудового розслідування ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК. Зокрема, за версією слідства, 20 грудня 2017 року близько 18:00 ОСОБА_7 , узявши молоток, прийшов до своєї сусідки ОСОБА_9 щоб допомогти їй по господарству, за що, як оплату за надану допомогу, хотів отримати самогон. Оскільки потерпіла відмовилась від допомоги та не дала самогону, ОСОБА_7 напав на ОСОБА_9 , наніс їй численних ударів молотком в голову, від яких остання померла, а ОСОБА_7 заволодів належним потерпілій самогоном та двома мобільними телефонами.

Розглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , місцевий суд дійшов висновку про невідповідність здійсненої органом досудового розслідування кваліфікації дій обвинуваченого фактичним обставинам кримінального провадження та кваліфікував ці дії на ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК. Обґрунтовуючи свої висновки, суд послався, зокрема, на показання обвинуваченого про те, що у нього не було корисливого мотиву на вчинення злочину, він неодноразово допомагав потерпілій по господарству і, як плату за роботу, отримував від неї самогон. Убив потерпілу тому, що вона його образила, після чого пішов з квартири ОСОБА_9 , куди повернувся знову через 10 хвилин для надання допомоги, а коли побачив, що потерпіла мертва налив собі самогону та забрав 2 мобільні телефони, один з яких потім викинув.

Не погодившись з такими висновками місцевого суду, прокурор оскаржив вирок в апеляційному порядку, в тому числі через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтовану перекваліфікацію дій засудженого. При цьому прокурор зазначав про неврахування місцевим судом показань ОСОБА_7 про те, що він, будучи у нетверезому стані, йшов до помешкання потерпілої щоб додатково вжити спиртні напої, шляхом отримання від потерпілої самогону за майбутню роботу, котру потерпіла наддасть. Проте, ніякої роботи та самогону потерпіла відмовилась надати у зв`язку з перебуванням останнього у стані алкогольного сп`яніння, і, не отримавши самогону, убив ОСОБА_9 , що, на думку прокурора, свідчить про наявність у ОСОБА_7 корисливого мотиву.

На ці доводи скарги суд апеляційної інстанції в ухвалі відповіді не дав, обмежився загальними фразами про те, що обвинувачений підтвердив обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК, зазначивши час, місце та спосіб і мету їх вчинення. Отже апеляційний суд не перевірив вказаних доводів прокурора, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив обґрунтованих підстав, через які апеляційну скаргу в цій частині залишено без задоволення.

Слід зазначити про наявність суперечностей у висновках попередній судів щодо мети  приходу обвинуваченого до житла потерпілої: виконати 20 грудня 2017 року біля 18:00  майбутню роботу, після здійснення якої отримати самогон як плату за роботу, яку він так і не робив; чи отримати самогон за здійснену в милому роботу. Вказані обставини  мають істотне значення для встановлення умислу обвинуваченого по заволодінню майном (в цьому випадку самогоном) та кваліфікації дій обвинуваченого. Проте ці обставини ретельно судами не з`ясовані і не отримали відповідну оцінку, що свідчить про недотримання положень ст. 370 КПК.

Крім того, загальні вимоги до змісту вироку суду визначено у ст. 374 КПК. Зокрема, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК встановлено, що у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, мотивів, способу вчинення й наслідків кримінального правопорушення, а також форми вини; докази на підтвердження встановлених судом обставин, та мотиви неврахування окремих доказів.

Погоджуючись з висновками місцевого суду апеляційний суд залишив поза увагою, що місцевий суд, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_7 , головним чином на підставі його показань про те, що він після убивства потерпілої покидав квартиру, а через деякий час повернувся туди, заволодів самогоном і мобільними телефонами, визнав доведеним обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7 органом досудового розслідування, згідно фабули якого ОСОБА_7 викрав зазначене майно одразу після убивства, що виключає кваліфікацію  дій  особи за ч. 1 ст. 185 КК.

Крім того, обставини повернення обвинуваченого до житла потерпілої після її вбивства, як підставу для перекваліфікації дій останнього, не знайшли свого відображення у фактичних обставинах обвинувачення, визнаного місцевим судом доведеним, що не узгоджується з вищенаведеними положеннями ст. 374 КПК. На вказані порушення  не звернув уваги апеляційний суд та не усунув їх. Отже апеляційний суд не навів переконливих аргументів на спростування доводів прокурора, наведених в апеляційній скарзі, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

З аналогічних мотивів заслуговують на увагу і доводи прокурора щодо відсутності у вироку висновків про необхідність кваліфікації вчиненої ОСОБА_7 крадіжки, з урахуванням показань останнього, за кваліфікуючою ознакою проникнення у житло.

Таким чином, апеляційний суд при перевірці цього кримінального провадження в апеляційному порядку не надав відповідей на всі доводи прокурора, які були викладені в його апеляційній скарзі, залишаючи скаргу без задоволення, не спростував усіх доводів, унаслідок чого ухвалив невмотивоване судове рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

За таких обставин ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому на підставі п.п.1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно повно й всебічно, з використанням усіх процесуальних можливостей, ретельно дослідити обставини, які мають значення для кримінального провадження, надати переконливі відповіді на усі доводи апеляційних скарг та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

Доводи прокурора про м`якість призначеного ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК покарання є безпідставними, оскільки покарання призначено в межах, наближених до максимальних, а тому  не є явно несправедливим.

На підставі наведеного касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Залишити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 діб.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                      ОСОБА_3