Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 384/491/19

провадження № 51-2476 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання       ОСОБА_4 ,

прокурора                                         ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

засудженого                                    ОСОБА_6 ,

захисника засудженого                ОСОБА_7 ,

потерпілих:                                       ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника потерпілих             ОСОБА_12 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, та потерпілих          ОСОБА_9 і ОСОБА_11 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від                    14 квітня 2020 року, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120240000065,  за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від                            24 грудня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3  ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Вирішено цивільні позови потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 ,  ОСОБА_8 , питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він,      21 травня 2019 року, близько 22:00 год, при наявності видимих та завчасно відомих водію технічних несправностей транспортного засобу "VolkswagenPassat B5", реєстраційний номер НОМЕР_1 , при яких, відповідно до п. 3.14 Правил дорожнього руху України, забороняється  його експлуатація, а саме: ходова частина має технічну несправність у вигляді встановлення шин різних моделей з різними малюнками протектора на задню вісь автомобіля, що суперечить вимогам підп. "г" п. 31.4.5 Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в порушення підп. "а" п. 2.9 Правил дорожнього руху України, рухаючись по автомобільній дорозі в межах смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області по вул. Героїв Небесної Сотні в напрямку вул. В. Винниченка, порушив вимоги пунктів 12.4, 1.5, підп. "б", "д" п. 2.3  Правил дорожнього руху України, не обрав безпечної швидкості руху керованого транспортного засобу, не контролюючи свої дії через наявний стан алкогольного сп`яніння, проявив безпечність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечний інтервал між своїм автомобілем та пішоходами ОСОБА_13 та неповнолітньою ОСОБА_14 , які рухались в попутному напрямку по смузі руху автомобіля, біля домоволодіння № 32, допустив на них наїзд, чим грубо порушив вимоги п. 12.3  Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішоходам ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було заподіяно тілесні ушкодження, від яких вони померли.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого. Зазначає, що апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційними скаргами прокурора та потерпілих, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не дав належних відповідей на їх доводи щодо м`якості призначеного ОСОБА_6 покарання. Вважає, що при обранні наближеного до мінімального розміру покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, суд не дав належної оцінки невідворотним наслідкам, які настали внаслідок вчиненого у стані алкогольного сп`яніння кримінального правопорушення, а також не в повній мірі врахував дані про особу засудженого і його поведінку після скоєного. Вважає, що всі дії ОСОБА_6 під час досудового розслідування і судового розгляду свідчать про формальність каяття останнього і намагання таким чином мінімізувати негативні наслідки для засудженого.

У аналогічних за змістом та вимогами касаційних скаргах потерпілі ОСОБА_9 і                  ОСОБА_11 також просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості. Вважають, що з огляду на обставини вчиненого у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_6 злочину і невідворотних наслідків, що настали у виді смерті їх дітей, обраний судом розмір покарання в наближеному до мінімальної межі санкції ч. 3 ст. 286 КК України, не сприятиме виправленню  та попередженню вчинення злочинів засудженим. Крім того, вказують, що засуджений заподіяної їм шкоди не відшкодував, у скоєному щиро не розкаявся, а всі його дії щодо намагання відшкодувати заподіяну шкоду, про що він стверджував у судах попередніх інстанцій, носять формальний характер, так як він жодного разу навіть не намагався віднайти з ними контакт та вибачиться.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення і потерпілих та просив їх задовольнити.

Потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а також їх представник Калінка – ОСОБА_15 , під час касаційного розгляду також висловили доводи на підтримання їх касаційних вимог і просили скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 під час касаційного розгляду, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просили його залишити без зміни, а касаційні скарги сторони обвинувачення і потерпілих – без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному   правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 286  КК України в касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у                                  ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Як убачається зі справи, призначаючи засудженому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, наслідки, що настали,  дані про особу засудженого, який судимим не був, працює, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на спеціальних обліках не перебуває, визнав обставинами, які пом`якшують покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставиною, яка обтяжує покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Також суд врахував висновок органу пробації, викладений у досудовій доповіді, відповідно до якого у ОСОБА_6 середній ризик вчинення нових кримінальних правопорушень і низький рівень безпеки для суспільства та  взяв  до уваги дії засудженого щодо наміру відшкодувати потерпілим шкоду шляхом надсилання поштових переказів.

Враховуючи все зазначене, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами прокурора та потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_11 , в яких вони ставили питання про його скасування та ухвалення нового в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого  кримінального правопорушення і особі засудженого, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі доводи зазначених учасників провадження та залишив вирок щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання без зміни.

Однак з наведеним рішенням апеляційного суду колегія суддів погодиться не може та вважає його таким, що прийняте без урахування належним чином тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даних про особу ОСОБА_6 . Колегія суддів вважає, що всі наведені судом дані про особу засудженого та обставини, які визнані такими, що пом`якшують покарання і були враховані при призначенні покарання, у даному конкретному випадку, не є такими,  які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_6 в обраний судом першої інстанції строк, наближений до мінімальної межі санкції ч. 3 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляцій прокурора та потерпілих ухвала апеляційного суду не відповідає наведеним  вимогам кримінального процесуального закону.

Перевіряючи наведені в апеляційних скаргах доводи про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості,  суд апеляційної інстанції обґрунтованих відповідей на них не дав, належних мотивів, з яких визнав їх безпідставними в своєму рішенні не навів.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості  кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість  або через суворість.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Однією з важливих гарантій здійснення, проголошеного статтями 3 і 27 Конституції України права людини на життя і здоров`я, є беззастережне виконання судами вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від злочинів, які посягають на ці права.

А дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Як убачається зі справи, ОСОБА_6 керував технічно несправним транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, цим самим свідомо створив  небезпеку для інших учасників  дорожнього руху і, допустивши  грубе порушення Правил дорожнього руху України, що в подальшому, призвело до тяжких невідворотних наслідків у виді смерті двох пішоходів, в тому числі неповнолітнього, таким чином проявив байдуже ставлення до життя, здоров`я та безпеки людини, що,  згідно з Конституцією України, є найвищими соціальними цінностями. Тому, враховуючи також позицію потерпілих, які наполягають на найсуворішій мірі покарання та стверджують про те, що засуджений жодного разу не намагався вибачитися перед ними, що ставить під сумнів щирість його каяття у скоєному, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання останнього можливе у більш тривалий строк, передбачений санкцією ч. 3 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а кримінальне провадження – новому розгляду в зазначеному суді, під час якого апеляційний суд повинен належно оцінити відомості про особу винного, обставини, які впливають на призначення покарання та, врахувавши все наведене в цій постанові, прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення, що відповідатиме положенням ст. 370 КПК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, та потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_11 задовольнити.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 14 квітня 2020 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                      ОСОБА_3