Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

|

||

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 759/14216/16-к

провадження № 51-1786км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

захисника                                       ОСОБА_6 ,

засудженого                                  ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , засудженого 15 листопада

2016 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із звільненням від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки, щодо якого ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 січня 2019 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробовуванням і направлено його для відбуття призначеного судом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року задоволено подання Святошинського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації"

у місті Києві та Київській області про скасування звільнення від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком стосовно засудженого ОСОБА_7 .

Постановлено скасувати звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання

з випробовуванням за вироком Святошинського районного суду міста Києва

від 15 листопада 2016 року і направити його для відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року постановлено обчислювати з моменту його затримання та оголошено засудженого в розшук.

ОСОБА_7 , не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, при цьому заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року відмовлено

та апеляційну скаргу повернуто засудженому.

Вимоги і узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду

і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд всупереч вимогам процесуального закону не врахував його доводи та не поновив пропущеного з поважних причин строку на апеляційне оскарження судового рішення. Також вказав, що його не було ознайомлено з процесуальними правами, а під час розгляду апеляційним судом

в режимі відеоконференції його клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали місцевого суду він не чув, що відбувається в судовому засіданні, оскільки був поганий зв`язок.

Позиції учасників судового провадження

ОСОБА_7 підтримав доводи своєї касаційної скарги та звернув увагу на те, що строк апеляційного оскарження, на його думку, пропущено з поважних причин.

Захисник підтримав касаційну скаргу засудженого та просив її задовольнити.

Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги та просила залишити оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, захисника та прокурора, перевіривши матеріали судової справи та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) урегульовано порядок і строки апеляційного оскарження. Зокрема, у пункті 2 частини 2 цієї статті зазначено, що апеляційна скарга на інші ухвали суду першої інстанції може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється

з моменту вручення їй копії судового рішення (ч. 3 ст. 395 КПК).

Згідно із частиною 1 статті 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК у разі подання апеляційної скарги після закінчення строку апеляційного оскарження і якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою такої особи не знайде підстав для його поновлення, апеляційна скарга повертається скаржнику.

Як убачається з матеріалів судової справи (т. 1, а. с. 19), 21 лютого 2019 року

ОСОБА_7 було затримано на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року та поміщено до Державної установи "Київський слідчий ізолятор". Отже, засудженому вже з 21 лютого 2019 року було відомо про судове рішення, на підставі якого його було затримано, чого не заперечував і сам ОСОБА_7

в апеляційному суді під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У той же час у матеріалах судової справи немає розписки чи іншого документа, який би підтверджував факт вручення засудженому ОСОБА_7 ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року.

Однак з матеріалів судової справи також не вбачається, що засуджений з моменту його затримання (21 лютого 2019 року) та до моменту складення і подання апеляційної скарги на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року

(06 лютого 2020 року) звертався з будь-якими заявами чи клопотаннями про видачу йому копії вказаної ухвали.

Крім того, у своєму клопотанні про поновлення йому строків апеляційного оскарження вищевказаної ухвали засуджений посилався на тяжку хворобу його матері як на поважну причину пропуску строку.

Отже, Суд дійшов висновку, що засуджений після того як його затримали 21 лютого

2019 року не виявив бажання оскаржити ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року та він не заперечував законності цього судового рішення, що також вбачається з технічного звукозапису судового засідання в апеляційному суді, де останній надавав свої пояснення щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду. Однак, дізнавшись майже через рік після свого затримання про тяжку хворобу матері, він вирішив оскаржити вищевказану ухвалу.

Зазначені обставини свідчать про пропуск ОСОБА_7 процесуального строку, встановленого на оскарження судових рішень в апеляційному порядку.

На обґрунтування поважності пропуску процесуального строку ОСОБА_7 вказував також про те, що після затримання він перебував у тяжкому психологічному стані,

що позбавило його можливості вчасно звернутися з апеляційною скаргою до суду.

Разом з тим доводи, наведені ОСОБА_7 у клопотанні про поновлення строків, належним чином розглянуті апеляційним судом та обґрунтовано визнані не поважними

в розумінні статті 117 КПК, оскільки не свідчать про перешкоди об`єктивного характеру, які позбавили можливості скаржника подати апеляційну скаргу вчасно.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, апеляційний суд зазначив, що ухвалу Святошинського районного суду міста Києва постановлено 22 січня 2019 року за відсутності

ОСОБА_7 , який на виклик суду не прибув. Про судове рішення ОСОБА_7

було відомо з моменту затримання на виконання ухвали – 21 лютого 2019 року.

Також колегія суддів зазначила, що апеляційну скаргу ОСОБА_7 подав до суду

07 лютого 2020 року, тобто майже через рік після того, як дізнався про судове рішення. Разом із цим його доводи про те, що необхідність оскарження ухвали суду від

22 січня 2019 року виникла у зв`язку із значним погіршенням стану здоров`я матері, що відбулося під час відбування ним покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів обґрунтовано не визнала поважною причиною пропуску процесуального строку оскарження.

Ураховуючи, що засуджений не навів жодної обставини, яка б перешкодила йому реалізувати право на апеляційне оскарження ухвали суду від 22 січня 2019 року починаючи з 21 лютого 2019 року, тобто дати, коли йому стало відомо про судове рішення, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку, що клопотання засудженого

ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Ураховуючи вищезазначені обставини, апеляційним судом обґрунтовано відмовлено

в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_7 , з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Крім того, неспроможними є доводи засудженого про те, що його не було ознайомлено

з процесуальними правами, а під час розгляду апеляційним судом в режимі відеоконференції його клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали місцевого суду він не чув, що відбувається в судовому засіданні, оскільки був поганий зв`язок. Так, з долученого до судової справи оптичного диску з аудіо-, відеофіксацією судового засідання в апеляційному суді від 04 березня 2020 року вбачається, що на запитання головуючого судді, чи чує він суд, останній відповів ствердно, а далі під час розгляду клопотання засуджений відповідав на всі запитання суду та надавав свої пояснення. Також на запитання головуючого судді ОСОБА_7 повідомив, що перед судовим засіданням отримав пам`ятку про права та обов`язки.

Істотних порушень норм процесуального права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування ухвали апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, під час здійснення касаційного розгляду справи не встановлено, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року залишити без зміни,

а касаційну скаргу ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                              ОСОБА_2                                                 ОСОБА_3