Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 646/5246/17

провадження № 51-2249км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої                                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

захисника                                                   ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

прокурора                                                   ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року про арешт майна.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року частково задоволено клопотання, подане в інтересах потерпілого ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_7 .

Харківський апеляційний суд ухвалою від 07 квітня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на тих підставах, що скаргу подано на судове рішення, яке згідно з положеннями КПК України не може бути окремо оскаржене в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження за його скаргою, оскільки  відповідно до положень ч. 7 ст. 173 України підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна. На переконання останнього, кримінальним процесуальним законодавством прямо передбачено право обвинуваченого на оскарження рішення про арешт майна, а отже висновок апеляційного суду про зворотне не ґрунтується на вимогах закону.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_5 під час судового засідання підтримала доводи викладені у касаційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 та просила задовольнити скаргу.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та захисника, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч. 1 ст. 9 КПК України).

Частиною 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;  ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 7 ст. 173 КПК України обвинувачений має право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Згідно з положеннями ст. 42 КПК України обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу.

Отже, кримінальний процесуальний кодекс передбачає право особи, обвинувальний акт стосовно якої перебуває на розгляді у суді, оскаржити судове рішення щодо накладення арешту.

Так, у справі "Скорик проти України"  Європейський суд з прав людини нагадав, що "відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них". Аналогічний висновок зроблений і у справі "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі".

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що у цьому провадженні під час судового розгляду було задоволено аналогічне клопотання про арешт майна, а судове рішення за результатами його розгляду було скасовано судом апеляційної інстанції, який задовольнив апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, ухваливши рішення по суті.

Також Суд враховує, що в резолютивній частині судового рішення, яким задоволено клопотання представника потерпілого про накладення арешту, роз`яснено строк і порядок його апеляційного оскарження.

Однак апеляційний суд залишив поза увагою вказані обставини і прийняв передчасне рішення про відмову у відкритті провадження.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення, а тому касаційна скарга є обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скаргапідлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала – скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити, а ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 квітня 2020 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9                                   ОСОБА_2                             ОСОБА_3