Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 594/1258/19

провадження № 51-2527км20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                        ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Тернопільського апеляційного суду від 10 березня

2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019210050000218, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого – 20 листопада 2018 року вироком Борщівського районного суду Тернопільської області за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Борщівського районного суду Тернопільської області від

17 грудня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України за наступних обставин.

Так, 01 серпня 2019 року приблизно о 03:00 ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи належним йому автомобілем марки "Mазда 3", державний номерний знак НОМЕР_1 , в салоні якого, в стані алкогольного сп`яніння, перебував ОСОБА_6 , рухаючись в напрямку с. Кривче Борщівського району Тернопільської області, зупинив транспортний засіб, після чого у групі із ОСОБА_8 , з хуліганських спонукань, у вигляді прагнення протиставити себе суспільству, використовуючи надуманий привід, діючи умисно, жестами рук намагались зупинити легковий автомобіль марки "Опель Вектра 1.8", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням потерпілого ОСОБА_9 , в салоні якого перебуали потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та неповнолітня ОСОБА_13 .

В подальшому, так як потерпілий ОСОБА_9 транспортний засіб, яким керував, на вимогу засуджених не зупинив, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , продовжуючи рух, обігнали легковий автомобіль, під керуванням потерпілого ОСОБА_9 , та шляхом створення перешкоди для руху намагались його зупинити. Проте ОСОБА_9 зробив обгін та продовжив рух.

Надалі, приблизно о 03:30 в с. Кривче Борщівського району Тернопільської області, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 безпричинно, з хуліганських спонукань, у вигляді прагнення протиставити себе суспільству, та з особливою зухвалістю в частині порушення руху транспорту, використовуючи надуманий привід, діючи умисно, шляхом створення перешкоди для його руху, здійснили зіткнення передньою лівою частиною автомобіля, яким керував ОСОБА_7 , із задньою правою частиною транспортного засобу, яким керував

ОСОБА_9 , через що останній вимушено його зупинив.

Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , грубо порушуючи громадський порядок, в частині забезпечення спокійних умов відпочинку людей, з мотивів явної неповаги до суспільства, що проявилось у відкритому, очевидному для винного і інших осіб зневажливому ставленні до громадського порядку, моральних норм поведінки, особливій зухвалості, підійшли до передніх водійських дверей транспортного засобу, яким керував потерпілий ОСОБА_9 , розбили вікно передньої водійської двері автомобіля та намагались насильно, всупереч волі потерпілого, витягнути останнього через розбите вікно.

При цьому ОСОБА_7 наніс потерпілому біля двох ударів кулаками рук в область спини зліва, а ОСОБА_6 - удари кулаками рук по спині та стегну.

Крім того, ОСОБА_7 розпилив отруйну речовину подразнюючої дії, в середину салону автомобіля, в якому на той час перебували потерпілі ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , неповнолітня ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 та які вимушені були вийти з його салону. В цей час ОСОБА_6 виражаючись нецензурною лайкою, демонструючи свою зверхність та зухвалість безпричинно наніс ОСОБА_11 один удар кулаком правої руки в область потилиці та два удари правою ногою в область обличчя.

В результаті пошкодження заднього бамперу та переднього лівого скла автомобіля марки "Опель Вектра 1.8" державний номерний знак НОМЕР_2 , потерпілому ОСОБА_9 було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 6095,25 грн.

Вироком Тернопільського апеляційного суду від 10 березня 2020 року рішення місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасовано. Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

За цим вироком також засуджено ОСОБА_7 судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зокрема не застосування положень ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі через суворість.

Засуджений стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив йому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи, даних про його особу та того, що потерпілі не мають до нього претензій, як матеріального, так і морального характеру, а також їх думку щодо призначення йому покарання, що в сукупності давало суду підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні йому покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі засудженого не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведений у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Доводи засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке йому призначено, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому ОСОБА_6 та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та призначення покарання, яке останній має відбувати реально, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочину середньої тяжкості, дані про особу винного, конкретні обставини вчинення злочину, характер та спосіб скоєного.

Доводи касаційної скарги засудженого про неправильне врахування апеляційним судом при ухваленні вироку обставин, які пом`якшують покарання та позитивно характеризують його особу, обґрунтованими визнати не можна.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції при визначенні виду та розміру покарання врахував дані, які характеризують особу засудженого

ОСОБА_6 , а також те, що він маючи не зняту та не погашену судимість вчинив новий злочин проти громадського порядку та моральності, тяжкість кримінального правопорушення, яке згідно із положеннями ст. 12 КК України належить до злочину середньої тяжкості, характер дій засудженого ОСОБА_6 . Також суд зважив на наявність обставин, що пом`якшують покарання та на обставини, що його обтяжує – вчинення злочину у стані алкогольного сп`янінні та в присутності дитини. На підставі наведених даних апеляційний суд дійшов висновку про необхідність призначення

ОСОБА_6 покарання, яке він має відбувати реально без застосування положень ст. 75 КК України, однак у розмірі наближеному до мінімальних меж санкції ч. 3 ст. 296 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість не вбачається та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись цією нормою закону про кримінальну відповідальність суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наведені вище дані про особу винного, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин скоєння  злочину, характеру та способу вчиненого не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.

Разом з цим, злочинні дії засудженого мають значну суспільну небезпеку та можливі наслідки від таких дій становлять загрозу для оточуючих.

Також не знижує тяжкості й небезпечності злочину, вчиненого

ОСОБА_6 за наведених обставин, характеристика останнього у загальносоціальному плані, а також його посткримінальна поведінка, спрямована на залагодження своєї провини.

Рішення апеляційного суду відповідає вимогам кримінального закону, підстави для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України відсутні.

Крім цього, доводи касаційної скарги засудженого про неврахування судом апеляційної інстанції позицій потерпілих в частині призначення йому покарання, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, позиція потерпілих щодо визначення винному виду та розміру покарання хоча і може враховуватися судом при призначенні покарання, однак не є визначальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність. Таким чином, апеляційний суд приймаючи своє рішення в частині призначеного засудженому покарання, діяв в межах своїх дискреційних повноважень.

Водночас посилання потерпілих у поданій ними заяві на наявність у засудженого трьох неповнолітніх дітей як на підставу для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, то на думку колегії суддів зазначена обставина

не свідчить про те, що засуджений може бути виправлений без ізоляції від суспільства.

Таким чином, колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_6 покарання за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу засудженого має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду –

без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

постановив:

Вирок Тернопільського апеляційного суду від 10 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                          ОСОБА_3