Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

03 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 637/922/17

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/818/1311/20

Провадження № 51 – 1898 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,

захисників засудженого ОСОБА_6                             адвоката ОСОБА_7 та

адвоката ОСОБА_8 у режимі відеоконференції,

законного представника засудженого ОСОБА_6 ОСОБА_9 у режимі відеоконференції,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220450000213 від 07 серпня 2017 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Шевченкове Шевченківського району Харківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 296 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою захисників ОСОБА_6 – адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду Харківської області від

07 грудня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року   ОСОБА_6 засуджено за ст. 296 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 29 грудня

2016 року приблизно о 01 годині 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у громадському місці – біля пішохідного переходу через залізничну колію, розташованого по вул. Ширяєва в смт Шевченкове Шевченківського району Харківської області, діючи з єдиним умислом у групі з ОСОБА_10 , бажаючи показати свою зневагу до існуючих правил поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам та суспільству, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, підбіг до ОСОБА_11 , якому

ОСОБА_10 безпричинно завдав удар кулаком в праву частину обличчя, від чого потерпілий впав на землю, та, закриваючи шарфом своє обличчя, став у бойову стійку і намагався завдати удар ногою лежачому на землі ОСОБА_11 . Продовжуючи свої хуліганські дії, не реагуючи на вимогу присутніх поруч осіб – ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 припинити протиправні дії, ОСОБА_10 безпричинно завдав один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_15 , а ОСОБА_6 продовжував стояти поруч у бойовій стійці, забезпечуючи тим самим досягнення ОСОБА_10 їх спільного умислу на грубе порушення громадського порядку та заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_15 . У результаті дій ОСОБА_10 та ОСОБА_6 потерпілим ОСОБА_11 та

ОСОБА_15 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_8 змінено, виключено із мотивувальної частини посилання на протокол одночасного допиту осіб від 27 червня 2017 року за участю ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , визнавши його недопустимим доказом.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи осіб, які її подали

У касаційній скарзі захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах

ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі

ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Вважають оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_6 незаконними, необґрунтованими та необ`єктивними. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, указують на неповноту та однобічність судового слідства, вважають, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях, суперечливих показаннях потерпілих і свідків та недопустимих доказах. Зокрема звертають увагу на те, що у заяві про вчинене кримінального правопорушення потерпілими не згадувався ОСОБА_6 , під час слідчих експериментів потерпілі також зазначали лише про завдання їм удару           ОСОБА_10 , недопустимість протоколів слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_15 пов`язують з неналежним роз`ясненням прав понятим, а висновки судово-медичних експертиз потерпілих були надані колегами ОСОБА_11 . Зазначають про порушення вимог ст. 217 КПК України при виділенні матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_10 в окреме провадження та незаконне посилання судом як на доказ винуватості ОСОБА_6 на вирок щодо ОСОБА_10 , оскільки зазначеним вироком грубо порушено презумпцію невинуватості. Вважають, що суд першої інстанції у порушення вимог     ст. 337 КПК України вийшов за межі висунутого обвинувачення, зазначивши у вироку про те, що ОСОБА_6 махав ногами та руками, коли його співучасник ОСОБА_10 завдавав тілесних ушкоджень. Указують на те, що судами першої та апеляційної інстанцій проігноровано обставини незаконного затримання ОСОБА_6 та його освідування на стан алкогольного сп`яніння з грубим порушення його прав та законних інтересів як неповнолітньої особи, а тому висновок результатів медичного огляду ОСОБА_6 у Шевченківській ЦРЛ № 188 від 29 грудня 2016 року вважають також недопустимим доказом. Зазначають, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 370, 419 КПК України безпосередньо не дослідив докази обвинувачення, належним чином не перевірив всіх доводів апеляційних скарг захисту та не надав вичерпних відповідей на них, а також за наявності підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 цього не зробив.

Заперечень на касаційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також законний представник

ОСОБА_6 – ОСОБА_9 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисників та просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 – без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, зокрема вимог ст. 419 КПК України, є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення – підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Обвинувачений ОСОБА_6 та в його інтересах захисник ОСОБА_8 у своїх апеляційних скаргах та доповненнях до них посилалися на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушення права на захист, просили скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 , а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України.

Серед доводів апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 зазначала про незаконне посилання судом першої інстанції як на доказ винуватості ОСОБА_6 на вирок щодо ОСОБА_10 , оскільки зазначеним вироком грубо порушено презумпцію невинуватості. При цьому посилалася на вимоги принципу презумпції невинуватості, гарантованої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, а саме щодо неприпустимості передчасних висловлювань суду або інших державних органів про винуватість особи.

Відповідно до ст. 17 ч. 5 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Захисник указувала на ознаки порушення принципу презумпції невинуватості, які були констатовані у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах: "Дев`є проти Бельгії", "Мінеллі проти Швейцарії", "Аллене де Рібемон проти Франції", "Шагін проти України", "Криволапов проти України", "Грабчук проти України".

Згідно з формулюванням обвинувачення, визначеного судом доведеним, ОСОБА_6 вчинив хуліганство групою осіб з ОСОБА_10 .

Мотивуючи такі доводи, захисник указувала на те, що матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_10 було виділено в окреме провадження та його засуджено вироком Шевченківського районного суду Харківської області від

04 грудня 2017 року за ст. 296 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробування зі вставленням іспитового строку тривалістю 2 роки. На підставі       ст. 1 п. "г" Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_10 звільнено від призначеного покарання. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, яке зазначено у мотивувальній частині вироку щодо ОСОБА_10 , містить викладення обставин вчинення хуліганства неповнолітнім ОСОБА_6 як спільником ОСОБА_10 . Станом на 04 грудня 2017 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 розглядалось у суді першої інстанції по суті та обвинувальний вирок ухвалено не було.

Разом з тим, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 в оскаржуваному вироку суд першої інстанції послався як на доказ на вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2017 року щодо ОСОБА_10 , зазначивши, що в описовій частині цього вироку вказано роль та активні дії обвинуваченого ОСОБА_6 .

Суд апеляційної інстанції, відповідаючи на доводи сторони захисту, зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано послався на вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2017 року щодо ОСОБА_10 як на доказ при визнанні ОСОБА_6 винним за пред`явленим обвинуваченням у цьому кримінальному провадженні, при цьому відповіді на відповідні доводи апеляційних скарг щодо порушення презумпції невинуватості не надав.

У апеляційній скарзі захисник також зазначала про факт незаконного затримання

ОСОБА_6 , доставку до Шевченківського відділу поліції для дачі пояснень та подальше супроводження до медичного закладу для проведення освідування на стан алкогольного сп`яніння без дотримання права на захист неповнолітнього. При цьому вказувала, що судами першої та апеляційної інстанції вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення встановлено 29 грудня 2016 року о 01 годині              50 хвилин.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в цій частині, захисник зазначала, що суд першої інстанції послався як на доказ перебування ОСОБА_6 в стані алкогольного сп`яніння на висновок щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 грудня

2016 року № 188.Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що 29 грудня 2016 року о 04 годині проведено медичний огляд неповнолітнього ОСОБА_6 .

Захисник стверджувала, що передбачені законом матеріали про законне затримання

ОСОБА_6 з подальшим його супроводженням до Шевченківської ЦРЛ не складалися та законні представники не були повідомлені, вважала зазначений висновок лікаря нарколога № 188 недопустимим доказом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції доводи про порушення прав неповнолітнього ОСОБА_6 взагалі залишив поза увагою та відповіді на них не надав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на доводи апеляційних скарг сторони захисту про порушення права на захист неповнолітнього ОСОБА_6 при затриманні і медичному огляді та порушення презумпції невинуватості, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України, дійшовши передчасного висновку про законність вироку суду першої інстанції.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами            ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга захисників

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – задоволенню частково.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Інші доводи касаційної скарги про незаконність засудження ОСОБА_6 , істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, недопустимість доказів та наявність підстав для закриття кримінального провадження підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисників засудженого ОСОБА_6 – адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                                         ОСОБА_3