Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 128/1779/17

провадження № 51-1414км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої  судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,

суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання                                      ОСОБА_4

прокурора                                                                           ОСОБА_5

захисника                                                                           ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_7 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020100000661, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної  інстанцій обставини

Вінницький районний суд Вінницької області вироком від 01 жовтня 2019 року засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки та визначив обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_7 30 травня 2017 року, приблизно о 19.00 год, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , керуючись корисним умислом, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу викрала з підвіконня однієї з кімнат золоті сережки і каблучку потерпілої ОСОБА_8 , спричинивши їй матеріальну шкоду на загальну суму 6490,89 грн.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 11 грудня 2019 року залишив вирок без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 – без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_7 ставить питання про скасування вироку Вінницького районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року та ухвали Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року і призначення нового розгляду справи у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вважає, що судово-товарознавча експертиза проведена без дослідження предметів, які було викрадено.

Крім цього, засуджена вказує, що у матеріалах провадження відсутній технічний носій, на якому зафіксоване судове провадження у суді першої інстанції, що відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Зокрема зазначає, що звукозапис судового засідання від 28 вересня 2017 року не відтворюється, а також відсутні відеофіксація судових засідань за 28 вересня 2017 року, 06 березня, 02 травня, 13 липня, 20 серпня та 19 листопада 2018 року.

Крім цього, у касаційній скарзі ОСОБА_7 зазначає про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Позиції учасників судового провадження

Захисник просив задовольнити касаційну скаргу.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги і просив її відхилити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується               статтями 412-414 КПКУкраїни.

При цьому суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при перегляді кримінального провадження в касаційному порядку виходить з фактичних обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

У поданій касаційній скарзі засуджена, серед іншого, не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду та ставить під сумнів достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка в силу статей 433, 438 КПКУкраїни до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженої в частині встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, апеляційний суд навів в ухвалі докладні мотиви ухваленого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.

Стосовно доводів скарги про порушення при проведенні судово-товарознавчої експертизи, то як убачається з матеріалів справи, проведення зазначеної експертизи доручено ОСОБА_9 , яка є провідним судовим експертом другого кваліфікаційного класу, має вищу освіту другого рівня за ступенем магістра, кваліфікацію судового експерта зі спеціальності 12-1 – "визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів", та стаж експертної роботи з 2001 року. Експерт була попереджена про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків. У висновку зазначено матеріали, які використовувались при проведенні експертизи. Вказано, що дослідження проводилось за наданими документами, відомості яких експертом сприймались як достовірні; вказані методичні підходи, застосовані експертом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи засудженої в цій частині є безпідставними, а висновок експерта відповідає вимогам ст. 102 КПК України.

Також не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про те, що звукозапис судового засідання за 28 вересня 2017 року не відтворюється. В матеріалах кримінального провадження наявний журнал судового засідання за 28 вересня 2017 року, а також технічний носій інформації, на якому зафіксоване судове засідання в суді першої інстанції, у тому числі судове засідання 28 вересня 2017 року, яке відтворюється і прослуховується.

Стосовно твердження засудженої у касаційній скарзі про відсутність відеофіксації судових засідань, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 27 КПК України, під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Зазначені положення були внесені до КПК України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування" № 2213-VIII від 16 листопада 2017 року.

Згідно з Розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону, норми щодо застосування під час судового розгляду відеозаписувальних технічних засобів набирають чинності з 1 січня 2019 року. Тобто до 01 січня 2019 року відеофіксація судових засідань не проводилася і не була обов`язковою, тому доводи скарги про відсутність відеозаписів судових засідань за 28 вересня 2017 року, 06 березня, 02 травня, 13 липня, 20 серпня та 19 листопада 2018 року як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень є безпідставними.

Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги засудженої, та, зазначивши підстави ухваленого рішення, обґрунтовано відмовив у її задоволенні. З цим висновком погоджується й колегія суддів Верховного Суду.

Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.

Враховуючи викладене, касаційна скарга засудженої не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                                   ОСОБА_2                                    ОСОБА_3