Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 404/6392/19

провадження № 51-2132км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої  судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,

суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                            ОСОБА_5

захисник (в режимі відеоконференції)                         ОСОБА_6 ,

засудженого (в режимі відеоконференції)                  ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та  засудженого ОСОБА_7 на вирок Кропивницького апеляційного суду від 24 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120020005420, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця  м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2019 року                   ОСОБА_7  засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю  2 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 16 липня 2019 року о 16:30 год, маючи умисел на заволодіння чужим майном, на вулиці                         Є. Тельнова, поблизу будинку № 3/1 у м. Кропивницькому, завдав  ОСОБА_8 декілька ударів кулаками в обличчя та відкрито заволодів його майном на загальну суму 542, 34 грн, спричинивши потерпілому  матеріальну шкоду в указаному розмірі.

Кропивницьким апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 24 березня 2020 року, яким ОСОБА_7 за ч. 2  ст. 186 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого                    ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити й із застосуванням положень ст. 75 КК України звільнити його підзахисного від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував обставини, які пом`якшують покарання, і дані про особу обвинуваченого та безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині звільнення його підзахисного від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі засуджений вважає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував обставини, що пом`якшують покарання, і дані про його особу. Посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали подані касаційні скарги.

Прокурор вважає, що касаційні скарги є необґрунтованими та просить їх відхилити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2ст. 186 КК України в поданих касаційних скаргах не оспорюються.

Доводи, викладені в касаційних скаргах захисника та засудженого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Відповідно до положень статей370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або                      ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Відповідно до змісту матеріалів кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам КК України, та просив  скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання, яке потрібно відбувати реально.

Як встановлено ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують     покарання.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують покарання, й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.

Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких; дані про особу винного, зокрема, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів,  посередньо характеризується, не працює, суспільно-корисною працею не займається.

Окрім того, апеляційний суд узяв до уваги надану органом пробації досудову доповідь про те, що ОСОБА_7 має високий рівень небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, також наявний високий ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення.

Врахувавши обставини, що пом`якшують покарання, й інші обставини, на які  посилаються захисник та засуджений у своїх касаційних скаргах, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання у мінімальній межі санкції частини статті, за якою його визнано винуватим, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_7 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним                            і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Підстав для зміни вироку апеляційного суду, як про це йдеться в касаційних скаргах захисника та засудженого, не убачається, а тому їхні касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Кропивницького апеляційного суду від 24 березня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7  – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення,                                     є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                                  ОСОБА_2                                              ОСОБА_3