Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

11 серпня 2020 р.

м. Київ

Справа №288/113/15-к

Провадження № 51-1176 км 20

Верховний Суд  колегією суддів другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого             ОСОБА_1 ,

суддів:                          ОСОБА_2 ,   ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                  ОСОБА_5 ,

захисника                  ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014060270000407 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця         с. Капустяни, Тростянецького району, Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 08.12.2004 року вироком Тульчинського районного суду Вінницької області за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, звільненого постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 06.12.2012 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 10 місяців 12 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2019  року ОСОБА_7 визнано невинуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому п. п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року вищезазначений вирок місцевого суду залишено без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, та за попередньою змовою групою осіб, за таких обставин.

Так, ОСОБА_7 16 серпня 2014 року приблизно о 22 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в квартирі АДРЕСА_2 , під час розпивання спиртних напоїв між ним і          ОСОБА_8 (далі особа, провадження відносно якої закрито у зв`язку із смертю) із однієї сторони та ОСОБА_9 з іншої сторони, на ґрунті особистих неприязних відносин виникла сварка, під час якої у ОСОБА_7 - особи, яка раніше вчинила умисне вбивство, та особою, провадження відносно якої закрито в зв`язку із смертю, виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_9 групою осіб.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з особою, провадження відносно якої закрито у зв`язку із смертю, перебуваючи в вищезазначеній квартирі, умисно завдав чисельні удари руками в обличчя      ОСОБА_9 , а особа, провадження відносно якої закрито у зв`язку із смертю приєднався до злочинних дій ОСОБА_7 , і діючи узгоджено, умисно завдав чисельні удари руками по спині ОСОБА_9 . А ОСОБА_7 в цей час умисно завдавав потерпілому чисельні удари по голові та тулубу дерев`яним стільцем, від чого   ОСОБА_9 впав на підлогу. Після цього ОСОБА_7 спільно з особою, провадження відносно якої закрито в зв`язку із смертю, умисно завдав руками, ногами, уламками від стільця, а також невстановленим слідством колюче-ріжучим предметом чисельні удари по голові, тулубу, ногам та шиї ОСОБА_9 .

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 спільно з особою, провадження відносно якої закрито в зв`язку із смертю, витягнув ОСОБА_9 з квартири на подвір`я вказаного житлового будинку де спільно умисно завдали чисельні удари руками та ногами в область розташування життєво-важливих органів  -  голові, тулубу, шиї та іншим частинам тіла ОСОБА_9 , спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження від яких він помер. Відповідно до висновку експерта №110 від 01.10.2014 р., смерть ОСОБА_9 настала від механічної асфіксії в результаті здавлення органів шиї тупим предметом

Суд першої інстанції,  виправдовуючи ОСОБА_7 дійшов висновку, що під час судового розгляду, дослідженими в судовому засіданні доказами достовірно не встановлено, і стороною обвинувачення достатньою кількістю доказів не доведено, що злочин, передбачений п.п. 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, вчинено саме обвинуваченим ОСОБА_10 та у суду всі можливості отримання доказів вичерпані.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор стверджує про незаконність ухвали апеляційного суду, яку просить скасувати, призначивши новий розгляд провадження в цьому суді. Зазначає про невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційним судом не надано оцінки доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення в частині того, що судом першої інстанції відповідно до    ст.ст. 22, 23 КПК України порушено принципи змагальності та безпосередності дослідження доказів, і дані порушення згідно ст.ст. 94, 412, 438 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що суд першої інстанції задовольнивши клопотання прокурора про допит свідка     ОСОБА_11 , яка є очевидицею вчиненого злочину та ключовим свідком у даному кримінальному провадженні не вжив усіх заходів до забезпечення даного свідка в судове засідання.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу вважає необґрунтованою та просить залишити її без задоволення.

Захисник ОСОБА_6 заперечила проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК України предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Суд  апеляційної інстанції перевірив та дійшов правильного висновку про дотримання місцевим судом вищевказаних вимог закону.

З матеріалів провадження убачається, що місцевий суд розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Як убачається з матеріалів провадження, суд у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлене обвинувачення, надавши їм належну оцінку.

Спростовуючи пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення, місцевий суд навів підстави з яких дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_7 , вказавши у мотивувальній частині вироку підстави виправдання. З цим висновком правильно погодився суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Однак, під час судового провадження стороною обвинувачення не було забезпечено явку в судове засідання свідка ОСОБА_12 .

При цьому місцевий суд за клопотанням прокурора неодноразово відкладав судові засідання для виклику свідка ОСОБА_11 з направленням на адресу свідка судових повісток, роз`яснюючи прокурору про те, що забезпечення явки вказаного свідка в судове засідання покладено на сторону обвинувачення.

Однак у судові засідання свідок ОСОБА_11 не з`являлась, клопотань про здійснення приводу вказаного свідка прокурор не заявляв. Крім того, як убачається з технічного носія інформації запису судового засідання від 03.05.2019 року після неодноразової неявки свідка ОСОБА_11 та незабезпечення стороною обвинувачення її участі в судовому засіданні, прокурор не заперечував щоб зняти вказане клопотання, якщо цей свідок не з`явиться у наступному судовому засіданні ( т.8 а.п.80-83).

Отже, судом першої інстанції вжито всіх необхідних заходів для повідомлення свідка ОСОБА_11 та забезпечення явки її до суду, однак через її неодноразову неявку, суд був позбавлений можливості провести її допит та ухвалив рішення на підставі наданих сторонами доказів, а саме дослідив у судовому засіданні відеозапис слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_11 , та у вироку надав цьому доказу належну правову оцінку.

Колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора, що суд має вживати активних дій для забезпечення явки свідків обвинувачення, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК України.

Твердження прокурора про те, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що місцевий суд мав дотриматись принципів змагальності та безпосередності дослідження доказів, і вжити всіх заходів до забезпечення свідка ОСОБА_11 в судове засідання, є необґрунтованими.

Згідно зі ст. 419 КПК в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції мають зазначатися узагальнені доводи осіб, котрі подали апеляційні скарги, мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, та положення закону якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі вищевказаного суду має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Під час апеляційного розгляду суд дав належну оцінку кожному з досліджених доказів та їх сукупності у взаємозв`язку, а також перевірив і детально проаналізував всі доводи прокурора, аналогічні наведеним у його касаційній скарзі, а саме в частині порушення судом першої інстанції принципів змагальності та безпосередності.

Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін виправдувальний вирок, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                                    ОСОБА_3