- ст. 361 КАС
- ст. 242 КАС
- ст. 350 КАС
14. Відповідно частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
15. Нормами статті 2, частини четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Показати мотиви повністю
16. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
17. Стаття 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.
18. Відповідно до частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
19. З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
20. Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.
21. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року № 816/4947/14.
22. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.
23. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
24. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
25. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
26. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а.
27. Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
28. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц.
29. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2016 було встановлено, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 01.10.1991 по 20.12.2013, наказом т.в.о. ректора Національної академії внутрішніх справ від 20.12.2013 №160 о/с позивача звільнено у відставку (із зняттям з військового обліку) за п. 65 "а" (за віком).
30. З метою встановлення статусу ветерана органів внутрішніх справ України та отримання відповідного посвідчення, позивач звернувся до Головного управління МВС України в м. Києві з відповідною заявою, в якій зазначив, що при звільненні у відставку за віком йому не було зараховано до вислуги років час навчання на факультеті військової підготовки Київського державного університету імені Тараса Шевченка. До заяви додав копію фотографії молодих людей у формі курсантів та довідку з військового інституту Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка №376 від 27.04.2015.
31. При вирішенні спору по суті судом першої інстанції досліджувались, окрім наказу т.в.о. ректора Національної академії внутрішніх справ від 20.12.2013 №160 о/с, також й довідка Відділу кадрового забезпечення Національної академії внутрішніх справ МВС України в м. Києві від 06.10.2015 №46-ВКЗ-120/363, згідно з якою ОСОБА_1 в Збройних Силах служив з 28.11.1985 по 12.11.1987, службу в органах внутрішніх справ проходив з 01.10.1991 по 20.12.2013, у вищому навчальному закладі навчався з 01.09.1982 по 01.07.1989, та довідка військового інституту Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка №376 від 27.04.2015, згідно з якою позивач закінчив навчання на військовій кафедрі цього навчального закладу. Суд зазначив, що в останній довідці не вказано періоду проходження навчання на військовій кафедрі, натомість позивач, як зазначено у постанові, не надав суду інших підтверджень вказаного факту.
32. Позивач вважає істотною нововиявленою обставиною отримання ним після винесення судом першої інстанції рішення у даній справі архівної довідки Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка від 01.04.2016 №010-17/162, згідно з якою під час навчання на факультеті кібернетики він проходив курс військової підготовки на Військовій кафедрі та складав екзамени та заліки у період з 1983-1988рр. (т.2 а.с.17).
33. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ні вказана архівна довідка, ні зазначені у ній відомості, зокрема, щодо періоду проходження позивачем курсу військової підготовки на військовій кафедрі Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка та складення ним екзаменів і заліків у визначений період, не можуть вважатися нововиявленою обставиною, оскільки обставина проходження позивачем курсу військової підготовки на військовій кафедрі Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка існувала на час прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва постанови від 19.02.2016 у справі №826/17305/15, була відома учасникам справи і суду, з приводу чого судом досліджувалися відповідні докази, зокрема довідка військового інституту Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка №376 від 27.04.2015.
34. При цьому, архівна довідка Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка від 01.04.2016 №010-17/162 є новим доказом, який не був своєчасно поданий позивачем до суду під час розгляду справи №826/17305/15, тому не є підставою для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2016, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 361 КАС України.
35. Посилання заявника на позитивні судові рішення щодо інших осіб у подібних правовідносинах вірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки такі рішення не є належними доказами на підтвердження доводів заявника про наявність нововиявлених обставин.
36. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
37. У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
38. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).
39. Таким чином, оскільки заява про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, подана ОСОБА_1 не містила нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої заяви щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
40. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права при вирішенні спірного питання.
41. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
42. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Постанови, на які посилаються мотиви
- Справа № 477/1012/14-а03 квітня 2018
- Справа № 552/137/15-ц29 серпня 2018
Усього посилань: 2