- ст. 130 ЦПК
- ст. 400 ЦПК
- ст. 223 ЦПК
- ст. 257 ЦПК
- ст. 3 ЦПК
- ст. 389 ЦПК
- ст. 402 ЦПК
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Показати мотиви повністю
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Як вбачається з матеріалів справи представник позивача був належним чином повідомлений про судові засідання, призначені на 18 вересня 2019 року та 16 жовтня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та розпискою (том 2 а. с. 216, 221), отже в силу вимог частини п`ятої статті 130 ЦПК України позивач вважається таким, що був повідомлений про розгляд справи на вказані дати, незважаючи на те, що позивачу направлялася повістка, яка повернулася до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Установлено, що в судове засідання, призначене на 18 вересня 2019 року позивач та його представник не з`явилися, у зв`язку з чим, розгляд справи відкладено на 16 жовтня 2019 року.
Позивач та його представник 16 жовтня 2019 року повторно не з`явилися у судове засідання.
Заяву про розгляд справи у його відсутність позивач (його представник) завчасно (до призначеного дня суд ового засідання) до суду не подав.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що представник позивача у зв`язку з незадовільним станом здоров`я не зміг брати участь у судовому засіданні 18 вересня 2019 року, тому з поважних причин залишив приміщення суду, оскільки такі доводи не підтвердженні належними та допустимими доказами (листом непрацездатності, довідкою медичної установи тощо).
Разом з тим, зазначені обставини вказують на те, що позивачу було відомо про судове засідання на вказану дату.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених частиною третьою статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки неявка позивача (його представника) у судове засідання, призначене на 16 жовтня 2019 року, є повторною, а заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду, на момент ухвалення відповідного процесуального рішення, не надходило.
Доводи касаційної скарги про неповідомлення позивача про дату судових засідань не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України він був повідомлений про розгляд справи через свого представника.
Перевіряючи в апеляційному порядку постановлену судом першої інстанції ухвалу, апеляційний суд, у повній мірі перевірив доводи заявника та дав їм належну оцінку.
Судом звернуто увагу заявника на положення частини другої статті 223 ЦПК України, за змістом якої особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки досліджених судами доказів, які суди вважали достатніми для залишення позову без розгляду, а також до необхідності переоцінки цих доказів в контексті обставин, які заявник вважає такими, що виключають можливість залишення поданої ним скарги без розгляду, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.