Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

справа № 748/1950/18

провадження № 51-1751 км 20

Верховний   Суд   колегією   суддів  Першої   судової   палати

Касаційного   кримінального   суду   у   складі:

головуючого судді                                                       ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                            ОСОБА_5 ,

представника потерпілої     ОСОБА_6                        ОСОБА_7 ,

захисника                                                      ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2020 рокустосовно

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2019 рокуОСОБА_10 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь потерпілих:

ОСОБА_6 – 263 002,48 грн моральної шкоди та 11 000 грн судових витрат;

ОСОБА_9 – 330 800 грн моральної шкоди та 11 000 грн судових витрат;

ОСОБА_11 – 48 805,60 грн матеріальних збитків, 300 000 грн моральної шкоди та 26 000 грн судових витрат;

ОСОБА_12 – 228 166 грн матеріальних збитків та 300 000 грн моральної шкоди;

ОСОБА_13 – 4 500 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на користь потерпілих:

ОСОБА_6 – 38 400 грн матеріальних збитків та 19 200 грн моральної шкоди;

ОСОБА_9 – 115 200 грн матеріальних збитків та 19 200 грн моральної шкоди;

ОСОБА_12 – 115 200 грн матеріальних збитків.

Чернігівський апеляційний суд 09 січня 2020 року вирок суду першої інстанції змінив, пом`якшив призначене ОСОБА_10 покарання за ч. 3 ст. 286 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що він 11 листопада 2017 року о 16.50, керуючи автомобілем "NissanPathfinder", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на автошляху Київ - Чернігів, порушив вимоги п.п. 2.3 б), 10.1 Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного транспорту та допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ – 210994-20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_14 . В результаті дорожньо – транспортної пригоди водій та пасажир автомобіля "ВАЗ" ОСОБА_14 і ОСОБА_15 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли, пасажир автомобіля "NissanPathfinder" ОСОБА_16 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_10 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, пом`якшуючи призначене ОСОБА_10 покарання, не врахував усіх обставин кримінального провадження, зокрема того, що його дії призвели до загибелі двох осіб та отримання третьою особою тяжких тілесних ушкоджень, втрати потерпілою ОСОБА_9 новонародженої дитини, залишення малолітньої дитини без батька. Вказує на те, що підставою для пом`якшення покарання стали ті ж обставини, що були враховані судом першої інстанції.

За змістом касаційної скарги представник потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_10 через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, неправильне вирішення цивільних позовів, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги представник потерпілих мотивує тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів, викладених в її апеляційній скарзі, формально підійшов до її розгляду, безпідставно пом`якшив засудженому покарання, не взяв до уваги всіх обставин справи, зокрема, ставлення самого ОСОБА_10 до вчиненого, а також залишив невірно вирішеними судом першої інстанції цивільні позови, при цьому належним чином не мотивувавши своїх висновків.

Позиції учасників судового провадження

До початку розгляду справи по суті від потерпілої ОСОБА_9 надійшла заява про розірвання договору на представництво її інтересів з адвокатом ОСОБА_7 , що остання підтвердила в судовому засіданні, та підтримання поданої в її інтересах касаційної скарги.

Прокурор та представник потерпілої ОСОБА_6 підтримали подані касаційні скарги, просили скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_10 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник заперечив проти задоволення касаційних скарг, просив залишити без зміни постановлену ухвалу суду апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується доводів касаційних скарг прокурора та представника потерпілої про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого й неправильне вирішення цивільного позову, то вони заслуговують на увагу з огляду на таке.

Частиною 2 статті 419 КПК України визначено, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі доказами, та дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не дотримався.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається зі мотивувальної частини вироку, при призначенні ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наслідки події – смерть двох молодих людей, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність обставин, що пом`якшують покарання – щирого каяття, сприяння розкриттю злочину, часткового відшкодування завданої шкоди потерпілим, дані про його особу, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, формально позитивно характеризується за місцем реєстрації, одружений, має на утриманні хворого батька похилого віку, в результаті дорожньо-транспортної пригоди тривалий час лікувався, переніс оперативне втручання, є особою з інвалідністю, а також позицію потерпілих, більшість з яких вважали за справедливе призначити обвинуваченому максимальний строк покарання.

Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи апеляційну скаргу сторони захисту та пом`якшуючи ОСОБА_10 покарання до 5 – ти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, зазначив про врахування ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, відсутності обставин, що обтяжують покарання, наявності обставин, що пом`якшують покарання – щирого каяття, сприяння розкриттю злочину, часткового відшкодування завданої шкоди потерпілим, даних про його особу, зокрема того, що він в результаті дорожньо-транспортної пригоди став інвалідом, а також позиції потерпілих щодо призначення покарання.

Тобто, суд апеляційної інстанції для пом`якшення ОСОБА_10 призначеного судом першої інстанції покарання взяв до уваги ті ж підстави, що й суд першої інстанції, при цьому жодним чином не сформулював своїх висновків про допущення судом першої інстанції такого порушення при визначенні розміру покарання, що зумовило зміну судового рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою не врахував того, що ОСОБА_10 вчинив тяжкий злочин, в результаті якого загинуло дві молоді особи, одна – отримала тяжкі тілесні ушкодження, і це призвело до вкрай негативних наслідків для потерпілих.

Таким чином, висновки суду про можливість пом`якшення ОСОБА_10 покарання суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, представник потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 , не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через неправильне вирішення цивільного позову, подала апеляційну скаргу, в якій, із наведенням відповідних обґрунтувань, просила в цій частині його змінити, стягнувши на користь потерпілих матеріальні збитки та моральну шкоду у зазначених розмірах.

Зокрема, вони стверджували про неналежне врахування судом першої інстанції наслідків злочину, поведінки обвинуваченого та обсягу понесених потерпілими моральних страждань.

Між тим, суд апеляційної інстанції, хоча й розписав в ухвалі зміст апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 , однак належним чином вказаних доводів в ухвалі не проаналізував, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив підстав, через які він визнав апеляційну скаргу безпідставною, лише обґрунтував свої висновки запереченнями представника співвідповідача ПрАТ "СК "Уніка" - адвоката ОСОБА_17 та неконкретизованими поясненнями потерпілих.

Ухвала суду апеляційної інстанції в цій частині взагалі не відповідає вимогам статті 419 КПК України.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що суд апеляційної інстанції для вмотивування своїх висновків використав загальні формулювання, що не свідчить про ретельність і ґрунтовність підходу до виготовлення ухвали.

З огляду на викладене ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 січня 2020 року стосовно ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                                      ОСОБА_3