Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року

м. Київ

справа № 573/1712/17

провадження № 51-5753км18

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

засудженого                                   ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника                       ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 5 березня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у кримінальному провадженні                           № 12017200000000103 щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Білопільського районного суду Сумської області від 5 березня                    2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 307 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, за ч. 2 ст. 309 КК ? до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 20 червня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 змінив та застосував положення ч. 5 ст. 72 КК                     (в редакції закону від 26 листопада 2015 року), в решті вирок залишив без змін.

За вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він на початку червня 2017 року, з метою незаконного збагачення, вирішив зайнятися незаконним виготовленням, зберіганням з метою збуту і збутом особливо небезпечного наркотичного засобу ? опію ацетильованого. У не встановленому досудовим розслідуванням місці, в невстановлений час, за обставин, які слідству встановити не вдалося, придбав складові інгредієнти для виготовлення наркотичного засобу для подальшого особистого вживання та збуту. Придбану кількість складових інгредієнтів для виготовлення вищевказаного наркотичного засобу ОСОБА_6 переніс до місця свого фактичного мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , де продовжував їх зберігати.

6 червня 2017 року ОСОБА_6 , перебуваючи за вищевказаною адресою, із раніше придбаних та підготовлених ним інгредієнтів, переслідуючи корисливу мету спрямовану на незаконне збагачення, виготовив наркотичний засіб ? опій ацетильований, який вибрав у медичний шприц та продовжував його зберігати за місцем мешкання для подальшого збуту.

Того ж дня в період часу з 18:28 до 18:40 ОСОБА_6 за грошову винагороду у сумі 100 грн. збув покупцеві оперативної закупки ОСОБА_8 10 мл особливо небезпечного наркотичного засобу ? опію ацетильованого, масою в перерахунку на суху речовину 1,533 г.

30 червня 2017 року в порушення заборони на обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, ОСОБА_6 вирішив повторно збути ОСОБА_8 особливо небезпечний наркотичний засіб "опій ацетильований", який за невстановлених в ході досудового розслідування обставин виготовив та зберігав у себе в помешканні. В цей день, в період часу з 19:35 до 19:55                           ОСОБА_6 , за попередньою домовленістю, зустрівся з ОСОБА_8 на території свого домоволодіння, де за грошову винагороду в сумі 100 грн., незаконно повторно збув ОСОБА_8 , - 10 мл особливо небезпечного наркотичного засобу ? опію ацетильованого, масою в перерахунку на суху речовину 1,352 г.

Своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК, - тобто повторне незаконне виготовлення та зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу.

У подальшому ОСОБА_6 , за місцем мешкання, продовжував зберігати наркотичний засіб ? опій ацетильований, без мети збуту для власного вживання.

30 червня 2017 року в період часу з 20:15 до 21:46 за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_6 , відповідно до ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум проведено обшук, в ході якого працівниками поліції у останнього вилучені:

-медичні шприци, металеві миски, бідони та пластикові лійки із нашаруванням особливо небезпечного наркотичного засобу ? опію ацетильованого загальною масою 0,1927 г.

Своїми умисними протиправними діями, які виразилися в незаконному зберіганні наркотичного засобу ? опію ацетильованого, без мети збуту, як особа, що вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК, ОСОБА_6 скоїв злочин, передбачений                              ч. 2 ст. 309 КК.

Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Білопільського районного суду Сумської області від 5 березня 2018 року й ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства. Так, зазначає, що умислу у ОСОБА_6 на зберігання наркотичних засобів не було, у нього були залишки, які він уже вжив та використав. Вказує, що з продажу наркотичного засобу за 100 грн немає користі та збагачення. Зазначає про те, що суд конфіскував будинок, який він прийняв у спадок у 2017 році та тепер                ОСОБА_6 позбавлений будь-якого житла. Також вказує, що обшук за місцем проживання засудженого проводили співробітники карного розшуку поліції, слідчий лише виконував процесуальну дію. Зазначає, що під час обшуку у приміщенні літньої кухні оперативні працівники зайшли у це приміщення самостійно без слідчого та понятих, дістали бідончики, миски із столу, а з ящика столу оперативний працівник дістав медичний шприц із голкою, у ньому була відсутня рідина. Камера в цей час не фіксувала повністю всієї кімнати кухні. Потім камеру було направлено на шафу, де до цього там стояв оперативний працівник поліції. Він дістав із шафи різні речі, а через певний час дістав медичний шприц із незначним залишком речовини, який лежав внизу у шафі, без голки, потім покликавши слідчого, який у цей час був у дворі, сказав "зафіксуй", це чутно і видно на відеозаписі. Використані шприци доставав із груби оперативний працівник. Ковпачок з-під медичного шприца з голкою з речовиною коричневого кольору знайшов у сміттєвому бачку на городі оперативний працівник, коли камера цього моменту не фіксувала. Вже потім він покликав іншого працівника та слідчого для фіксації. На його думку, це свідчить про те, що шприц із незначним залишком речовини без голки та ковпачок з-під медичного шприца з голкою підкинули працівники поліції, а засуджений до вказаних наркотичних засобів немає відношення. Крім цього, вилучений у шафі шприц був без голки, а другий із столу ? взагалі пустий, що добре видно на відеозаписі. Вказав, що зазначені в протоколі обшуку як інші особи оперуповноважені УКР ГУНП в Сумській області не є учасниками кримінального провадження, передбаченими п. 25 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України(далі ? КПК), а тому не можуть бути запрошені слідчим для проведення обшуку житла чи іншого володіння особи відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК і не можуть самостійно проводити обшук житла і іншого володіння особи та самого ОСОБА_6 . Посилається на порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК, а саме відмову щодо повторного дослідження доказів (відеозапису під час обшуку у ОСОБА_6 30 червня 2017 року). Вказує на порушення статей 40, 41 КПК, оскільки слідчий у своєму дорученні просив лише виділити працівників підрозділу для надання практичної допомоги у проведенні обшукуСУ ГУНП в Сумській області відповідно до ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 27 червня 2017 року терміном до 26 липня 2017 року. Зазначає, що постанова прокурора про проведення негласної слідчої дії не містить належного обґрунтування щодо її прийняття. Посилається на те, що апеляційний суд взагалі залишив поза увагою і не надав ніякого обґрунтування, що відомості, які не були внесені до ЄРДР за фактом проведення оперативної закупки у ОСОБА_6 та вилучення наркотичних засобів у його господарстві             30 червня 2017 року, були внесені у реєстр лише 26 липня 2017 року, про що було зазначено в апеляційній скарзі. Так, постановою прокурора від 26 липня 2017 року кримінальні провадженні внесені до ЄРДР 6 та 30 червня 2017 року були об`єднані в одне провадження, а тому висновки експертиз і докази, на які суди посилаються у своїх рішеннях та які мають значення для кримінального провадження, отримані до дати внесення відповідних відомостей у ЄРДР ? 26 липня 2017 року, тобто не в порядку, встановленому КПК. За епізодами від 30 червня 2017 року за ч. 2 ст. 307,                              ч. 2 ст. 309 КК докази є недопустимими. Також зазначив, що ОСОБА_8 це відома йому особа, яка вживає наркотичні засоби, є наркозалежною та залежною від працівників поліції. Вказує на провокацію злочину. Також зазначив, що експерт ОСОБА_9 описує, що міститься в пакеті та які шприци надійшли на експертизу ще до дослідження, але вміст рідини у шприцах, вилучених під час обшуку, та шприцах, які надійшли на експертизу, значно різниться, однак суди не звернули на це уваги. Зазначив, що сім пакетів із використаними зернами маку не ОСОБА_6 , але суди також не зважили на це.

Засуджений у касаційній скарзі просить скасувати вирок Білопільського районного суду Сумської області від 5 березня 2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Так, зазначає, що справу щодо нього сфабриковано, суди безпідставно відмовили у задоволені клопотань про допит свідка, який має важливе значення в розгляді кримінального провадження та є залегендованою особою ОСОБА_8 , який раніше судимий за злочини, пов`язані з обігом наркотичних засобів, перебуває на обліку в наркологічному кабінеті, вживає наркотики, а також приносив йому наркотичні засоби 6 та 30 червня 2017 року. Вказує, що немає відношення до вилучених у нього під час обшуку 30 червня 2017 року речей, а також що речі не відповідають тим, які надійшли на експертизу. Судами не враховано його характеризуючі дані. Крім цього, вказав, що несправедливо конфісковано його будинок, який він у 2017 році отримав у спадок законним шляхом та іншого житла не має.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений просив задовольнити касаційні скарги, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Прокурор у судовому засіданні просив залишити рішення судів без зміни, а касаційні скарги без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За змістом ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду                           та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

У касаційних скаргах засуджений та захисник заперечують повноту судового розгляду, правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів, тоді як перевірки цих питань з урахуванням положень ст. 433 КПК до повноважень Верховного Суду законом не віднесено.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 309 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості засудженого                      у пред`явленому обвинуваченні, суд послався:

·       на показання свідка ОСОБА_8  (анкетні дані змінені), який вказав, що добровільно здійснював оперативні закупки у ОСОБА_6 опію ацетильованого та двічі придбавав у нього наркотичні засоби;

·       показання засудженого ОСОБА_6 , який постійно змінював їх і позиція якого не була чіткою та послідовною;

·       показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 понятих під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , які зазначили, що скарг від засудженого в ході обшуку не було;

·       показання свідка ОСОБА_12 , який разом зі свідком ОСОБА_13 був понятим під час вручення слідчою групою грошей ОСОБА_8 для придбання наркотичних засобів. Свідок відзначив, що з протоколом про результати контролю за вчиненням злочину ознайомлений, його дані відповідають дійсності;

·       показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які були понятими під час затримання ОСОБА_16 і вказали, що скарг в ході затримання у нього не було;

·       протокол обшуку від 30 червня 2017 року за місцем проживання ОСОБА_6 , де в присутності понятих виявлено та вилучено медичні шприци, металеві миски, бідон та пластикову лійку, на яких відповідно до висновків експертиз і пояснень експерта ОСОБА_9 містяться нашарування особливо небезпечного наркотичного засобу ? опію ацетильованого;

·       висновки експертиз від 12 липня 2017 року № 19/119/7-2/940е, від 13 червня 2017 року № 19/119/7-2/804е та № 19/119/7-2/941е, від 14 липня 2017 року № 19/119/7-2/941е та № 19/119/7-2/944е, від 17 липня 2017 року                              № 19/119/7-2/945е про характер та кількість вилученої наркотичної речовини.

При цьому суд першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК оцінив кожний доказ      із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. Вмотивовано зробив висновки, що у справі здобуто докази, які у сукупності доводять винуватість                                   ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК, поза розумним сумнівом.

Доводи сторони захисту про протиріччя стосовно кількості вилучених наркотичних засобів, наданих на дослідження експерта, спростовуються роз`ясненнями експерта ОСОБА_9 , яка вказала, що для дослідження надійшли об`єкти в опечатаному вигляді, цілісність упаковки не було порушено, з підписами понятих. А також зазначила, що в досліджених рідинах, є спільнородова належність показників і будь-яких протиріч під час їх опису та дослідження немає.

У касаційній скарзі не наведено доводів про упередженість висновків експертиз і експертів, висновки отримано з додержанням вимог КПК, і правових підстав вважати ці докази недопустимими немає. Тому їх було обґрунтовано покладено в основу вироку.

Доводи захисника, що ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК, не з користі, спростовується встановленими фактичними обставинами, а саме тим, що він реалізував наркотичний засіб за 100 грн, тобто отримав від цього дохід, яким міг розпорядитися на власний розсуд. У зв`язку з цим твердження, що у нього відсутній корисливий мотив, є необґрунтованим.

Доводи сторони захисту про те, що засуджений не зберігав наркотичних засобів, спростовуються протоколом обшуку з додатком до нього, протоколами про результати проведення аудіо, відео контролю за особою, протоколами про результати контролю за вчиненням злочину. Крім того, засуджений не заперечував, що вказані залишки залишилися після того, як він виготовив і зберігав наркотичні засоби. У зв`язку з викладеним доводи захисника про необґрунтоване засудження в цій частині не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Істотних порушень вимог КПК, які вплинули чи могли вплинути на законність прийнятого рішення не вбачається.

Посилання захисника на порушення статей 40, 41 КПК під час проведення обшуку Суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК до повноважень слідчого належить доручення проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшуковий) дій відповідними оперативними підрозділами. В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчим було надано доручення від 27 червня 2017 року № 6494/24/7-17 оперативним співробітникам УКР ГУНП в Сумській області взяти участь в обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 . Його було проведено слідчим, оперативні працівники поліції лише надавали допомогу згідно із цим дорученням.

Доводи сторони захисту пропорушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК, а саме відмову щодо повторного дослідження доказів (відеозапису під час обшуку у ОСОБА_6 30 червня 2017 року), є безпідставними. Порушень прав учасників судового розгляду при цьому не встановлено, сторонам провадження були створені належні умови для реалізації своїх процесуальних прав, вони мали змогу задавати питання, заявляти клопотання, доводити перед судом свою позицію з приводу певних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд не встановив підстав, передбачених ст. 404 КПК, для повторного дослідження усіх доказів. За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, а тому застосована ним процедура не суперечила встановленій у ст. 23 КПК засаді безпосередності дослідження доказів.

Доводи сторони захисту про те, що 6 червня 2017 року було проведено оперативну закупку особливо небезпечного наркотичного засобу, а відомості до ЄРДР внесено лише 7 червня 2017 року, що є порушенням, необґрунтовані, оскільки, як вказав апеляційний суд, контрольну закупку було проведенов межах оперативно-розшукової справи, чого не заперечує захисник, а наступного дня було внесено відомості до ЄРДР. Істотних порушень вимог КПК в цьому Суд не вбачає.

Доводи сторони захисту про недопустимість доказів за епізодами від 30 червня 2017 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК не ґрунтуються на нормах ч. 1 ст. 86 КПК, згідно з якими критерієм допустимості доказів є отримання їх у порядку, встановленому цим Кодексом, що було перевірено судами першої та апеляційної інстанцій.

Як вбачається з матеріалів, експертизи по вилучених предметах були проведені в межах кримінального провадження № 12017200000000103 від 7 червня 2017 року після проведення контрольної закупки та слідчих дій. По результатах проведених експертиз та виявлення інших злочинів, надалі їх було зареєстровано, та об`єднано в одне кримінальне провадження.

Доводи сторони захисту з приводу провокації злочину Суд вважає необґрунтованими, оскільки підбурювання має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.               У матеріалах справи немає таких відомостей, і в касаційних скаргах сторони захисту таких конкретних обставин не наведено. Оперативний покупець                        ОСОБА_8 не вимагав настійливо від засудженого продати йому наркотичний засіб, а ОСОБА_17 сам запропонував придбати наркотик, що свідчить про відсутність провокації на вчинення злочину та добровільність дій засудженого зі збуту наркотичних засобів. Даних про те, що оперативний покупець ОСОБА_8 перебував у будь-якій залежності від працівників поліції, судами не встановлено.

Посилання у касаційній скарзі, що суд порушив вимоги КПК і не дослідив показань ОСОБА_8 (анкетні дані якого змінено та який був безпосередньо допитаний у судовому засіданні із застосуванням заходів безпеки), не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки ОСОБА_8 був безпосередньо допитаний у судовому засіданні з дотриманням заходів безпеки. Учасникам судового розгляду було забезпечено право на його допит, у тому числі перехресний. Показанням свідка дана змістовна оцінка.

Доводи засудженого про те, що він не має відношення до вилучених у нього в ході обшуку 30 червня 2017 рокуречей, спростовуються фіксацією моменту передачі наркотичних засобів, грошових коштів, розмов під час оперативної закупки, яка була задокументована за допомогою негласних слідчих (розшукових) дій, а саме спеціальними технічними засобами працівників УКР ГУНП в Сумській області.Крім цього, він не заперечував, що виготовляв, зберігав, передав наркотики в місцях проведення оперативної закупки, визначених у процесуальних документах та досліджених у суді.

Посилання на те, що судами не враховано даних, які характеризують особу засудженого, є необґрунтованими. Так, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому, зважив на ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно зі ст. 12 КК належать до категорії злочинів середньої тяжкості й тяжких, взяв до уваги конкретні обставини їх скоєння, дані про особу ОСОБА_6 , який на підставі ст. 89 КК не судимий, не працює, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2001 року з діагнозом "епізодичне вживання опіоїдів", за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у психіатра не перебуває, а також те, що обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, не встановлено.

Стосовно доводів про необхідність зміни оскаржуваних судових рішень у частині призначеного додаткового покарання ОСОБА_6 (конфіскації всього майна) та залишення йому покарання лише у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна, оскільки судами обох інстанцій не враховано, що єдиним нерухомим майном ОСОБА_6 є будинок у АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій він розташований, а отже, ОСОБА_6 після відбуття покарання і звільнення з місць позбавлення волі фактично буде позбавлено житла, слід вказати таке.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети (ст. 50 КК) визначається не лише його суворістю, а й домірністю,

яка є проявом справедливості.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Відповідно до принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, матеріалів кримінального провадження, а також касаційних скарг ОСОБА_6 зареєстрований та проживає у будинку АДРЕСА_1 . Вказаний будинок є його єдиним нерухомим майном та місцем проживання, а отже в цій частині вирок Білопільського районного суду Сумської області від 5 березня                   2018 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року слід змінити та вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, крім житла.

Таке рішення буде забезпечувати справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Таким чином, вирок Білопільського районного суду Сумської області від 5 березня 2018 року та ухвала Харківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року щодо ОСОБА_18 у частині призначеного додаткового покарання у виді конфіскації майна підлягають зміні.

Будь-яких інших підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень Суд не вбачає.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, та погоджується з наведеними у ній висновками про законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції з урахування внесених змін.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Білопільського районного суду Сумської області від 5 березня 2018 року                  та ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року змінити.

Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, крім житла, за ч. 2 ст. 309 КК ? до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, крім житла.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною                           і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                           ОСОБА_2                             ОСОБА_3