Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 176/546/19

провадження № 51-5743км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                         ОСОБА_1 ,

суддів                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання         ОСОБА_4 ,

прокурора                                               ОСОБА_5 ,

засудженого                                         ОСОБА_6 ,

захисника                                              ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника  засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_8 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12018040220000348, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя м. Вінниці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2

ст. 307 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно з вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 червня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.

25 жовтня 2019 року Дніпровський апеляційний суд ухвалив свій вирок, яким вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 скасовано в частині призначення покарання, та призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК

у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Судом ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 23 квітня 2018 року близько 21:15, обіймаючи посаду начальника медичної частини Державної установи "Жовтоводська виправна колонія (№26)", діючи умисно, з метою придбання наркотичних засобів та подальшого їх збуту на охоронюваній території закритого типу в місцях позбавлення волі, зустрівся біля території зазначеної виправної колонії у пров. Дальньому, 11 у м. Жовті Води Дніпропетровської області з невстановленою особою та отримав від неї згорток, в якому знаходились 14 ампул з надписом "трамадол 50 мл" та пігулка масою 0,1201 г, яка містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено, – метадон. Тим самим він придбав вказані наркотичні засоби.

Продовжуючи свій єдиний злочинний умисел на таємний збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі, усвідомлюючи, що занесення на територію охоронюваної зони виправної установи наркотичних засобів є протиправним, взявши згорток до рук, 23 квітня 2018 року близько 21:20 ОСОБА_6 пройшов повз контрольно-пропускний пункт зазначеної установи та проніс згорток на її територію з метою подальшого збуту наркотичних засобів засудженим.

Цього ж дня близько 21:30 співробітниками виправної колонії проведено вибірковий огляд речей ОСОБА_6 , за результатами якого в останнього виявлено та вилучено 14 ампул з надписом "трамадол 50 мл", масою 2 г в одній ампулі та загальною масою 28 г, в яких містився наркотичний засіб, обіг якого обмежено, – трамадол, та пігулку масою 0,1201 г, яка містила наркотичний засіб, обіг якого обмежено, – метадон.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК як закінчений замах на незаконне придбання та зберігання наркотичних речовин з метою їх збуту в місця позбавлення волі.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок апеляційного суду щодо  ОСОБА_6 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає про порушення апеляційним судом вимог ст. 69-1 КК. Стверджує, що оскільки  судом першої інстанції відповідно до положень ст. 66 КК були встановлені такі обставини, що пом`якшують покарання, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, то строк призначеного ОСОБА_6 покарання не повинен перевищувати двох третин максимального строку, передбаченого санкцією

ч. 2 ст. 307 КК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга захисника ОСОБА_8 не підлягає задоволенню.

Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 .

Мотиви Суду

Статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з положенням ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Відповідно до ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як убачає суд з касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_6

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2

ст. 307 КК, та кваліфікація його дій скаржником не оспорюються.

Доводи в касаційній скарзі про несправедливість призначеного апеляційним судом покарання є слушними.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Судом апеляційної інстанції ОСОБА_6 обране покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з конфіскацією всього належного йому майна

в межах санкції ч. 2 ст. 307 КК і є мінімальним. Тому доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема положень ст. 69-1 КК, неспроможні.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання за незакінчений злочин, апеляційний суд також урахував і вимоги ст. 68 КК та воно не перевищує двох третин максимального строку, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 307 КК. Разом з тим колегія суддів вважає, що з урахуванням конкретних обставин справи обране судом покарання не є справедливим через його суворість.

Ураховуючи, що ОСОБА_6 раніше не судимий, не притягувався до  кримінальної відповідальності, на обліку в лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, його стан здоров`я, а також те, що за місцем проживання він характеризується позитивно, офіційно працевлаштований, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК є обставинами, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів вважає можливим пом`якшити засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК та призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 307 КК.

Водночас колегія суддів не вбачає підстав для застосування до

ОСОБА_6 положень ст. 75 КК, оскільки вважає, що звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням не буде достатнім

і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника  засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_6 змінити. Призначене ОСОБА_6 покарання за

ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК на підставі ст. 69 КК пом`якшити до трьох років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                  ОСОБА_3