- ст. 55 КАС
- ст. 5 КАС
20.Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлагає задоволенню з таких мотивів.
21. Положеннями статті 131-2 Конуституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Показати мотиви повністю
22. За змістом підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
23. Положенням частини п`ятої статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
24. Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
25. Отже, стаття 55 КАС України передбачає дві форми участі сторін в адміністративній справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво).
26. Так, з урахуванням положень Конституції України, з 01 січня 2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Питання самопредствництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів.
27. Зокрема, частинами третьою та четвертою статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
28. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
29. Відповідно до статті 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
30. Згідно зі статтею 27 Закону № 1798-VIII організаційне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності ВРП та її органів здійснює секретаріат.
Секретаріат ВРП очолює керівник.
Керівник секретаріату та його заступники призначаються на посади та звільняються з посад ВРП у порядку, встановленому законодавством про державну службу, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
31. У цій справі судом установлено, що 23 березня 2017 року ВРП рішенням № 579/0/15-17 затвердила Положення про секретаріат Вищої ради правосуддя (далі - Положення про секретаріат).
32. Відповідно до пункту 1.1 цього Положення передбачено, що секретаріат ВРП виконує організаційну, правову, аналітичну, інформаційно-довідкову та матеріально-технічну роботу із забезпечення діяльності ВРП та її органів у здійсненні повноважень, визначених Конституцією України, Законами України "Про Вищу раду правосуддя", "Про судоустрій і статус суддів", іншими законами та нормативно-правовими актами, Регламентом Ради.
33. Пунктом 3.1 Положення про секретаріат визначено, що секретаріат, зокрема, представляє в судах Раду при розгляді судових справ, а також членів Ради в судових справах у зв`язку з виконанням їхніх обов`язків та реалізацією прав членів Ради.
34. Розділом IV Положення про секретаріат передбачено, що керівник секретаріату Ради підпорядкований безпосередньо Голові Ради. Керівник секретаріату, серед іншого, організовує роботу секретаріату, координує діяльність усіх його структурних підрозділів, несе персональну відповідальність за виконання покладених на секретаріат завдань та функцій, затверджує положення про структурні підрозділи секретаріату та посадові інструкції працівників цих підрозділів.
35. 20 січня 2020 року наказом керівника секретаріату ВРП № 8-к затверджено Положення про правове управління секретаріату Вищої ради правосуддя (далі - Положення про Управління).
36. Згідно з пунктом 2.2 Положення про Управління відповідно до покладених завдань, Управління здійснює представництво (самопредставництво) ВРП, Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя та членів ВРП у судах під час розгляду справ, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування України, підприємствах, установах і організаціях.
37. Наказом керівника секретаріату ВРП від 20 січня 2020 року № 8-к також затверджено Положення про відділ представництва інтересів Вищої ради правосуддя в судах правового управління секретаріату Вищої ради правосуддя (далі - Положення про відділ) та посадову інструкцію головного спеціаліста зазначеного відділу.
38. Пунктом 2.2 Положення про відділ передбачено, що відділ представництва інтересів ВРП у судах правового управління секретаріату ВРП здійснює представництво (самопредставництво) ВРП, Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя та членів ВРП в судах під час розгляду судових справ, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування України, підприємствах, установах і організаціях, а також міжнародних організаціях.
39. У посадовій інструкції головного спеціаліста управління відділу представництва інтересів ВРП у судах правового управління секретаріату ВРП зазначено, що основною метою посади є, зокрема, здійснення представництва (самопредставництва) ВРП, Комісії з питань вищого корпусу державної служби в системі правосуддя та членів ВРП у судах під час розгляду справ, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування України, підприємствах, установах і організаціях.
40. З матеріалів справи слідує, що клопотання про зупинення провадження у справі № 9901/39/20 підписано головним спеціалістом відділу представництва інтересів ВРП у судах Склярук Ю. В.
41. На підтвердження своїх повноважень Склярук Ю. В. надала належним чином завірені копії: наказу ВРП від 24 березня 2017 року № 68-к "Про переведення Склярук Ю. В . ", яким Склярук Ю. В. переведено на посаду головного спеціаліста відділу представництва інтересів ВРП в судах правового управління секретаріату ВРП; рішення ВРП від 23 березня 2017 року № 579/0/15/17 "Про затвердження Положення про секретаріат Вищої ради правосуддя" з відповідним Положенням; Положення про правове управління секретаріату Вищої ради правосуддя; Положення про відділ представництва інтересів Вищої ради правосуддя в судах правового управління секретаріату Вищої ради правосуддя; Положення про відділ нормативно-правової роботи та підготовки проектів консультативних висновків правового управління секретаріату Вищої ради правосуддя; посадової інструкції головного спеціаліста відділу представництва інтересів Вищої ради правосуддя в судах правового управління Вищої ради правосуддя; посадової інструкції головного спеціаліста відділу нормативно-правової роботи та підготовки проектів консультативних висновків правового управління секретаріату Вищої ради правосуддя.
42. Оцінивши зміст документів, які були додані до клопотання про зупинення провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вони є достатніми для підтвердження повноважень головного спеціаліста відділу представництва інтересів ВРП у судах Склярук Ю. В. на здійснення самопредставництва ВРП у суді під час розгляду цієї справи, у тому числі для подання зазначеного клопотання.
43. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до клопотання про зупинення провадження в цій справі не було додано належних документів.
44. Водночас оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить необхідного обґрунтування в частині визнання наданих документів неналежними доказами для підтвердження повноважень Склярук Ю. В. на подання зазначеного клопотання.
45. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення клопотання представника ВРП про зупинення провадження у справі без розгляду.