Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 442/1970/19

провадження № 51-1587 км 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,

прокурора                                                               ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції особи,

яка подала касаційну скаргу                             ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу судді-доповідача Львівського апеляційного суду від 02 березня 2020 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2019 року повернуто скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Ухвалою судді-доповідача Львівського апеляційного суду від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2019 року повернуто особі, яка її подала.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали судді-доповідача апеляційного суду ОСОБА_7 від 02 березня 2020 року і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що після скасування Верховним Судом ухвали судді-доповідача апеляційного суду ОСОБА_7 від 15 квітня 2019 року про повернення його апеляційної скарги у провадженні № 442/1932/19 новий апеляційний розгляд не проведено, а постанову суду касаційної інстанції не виконано. До того ж вказує, що оскаржувану ухвалу про повернення його апеляційної скарги від 02 березня 2020 року було постановлено фактично у провадженні з іншим унікальним номером, а саме № 442/1970/19. Вважає, що суддя ОСОБА_7 , повертаючи його апеляційну скаргу, безпідставно послався на ухвалу судді ОСОБА_8 , якою вже ніби вирішено питання щодо його апеляційної скарги, оскільки така ухвала була постановлена в іншому провадженні та має інший предмет оскарження. Крім того, наголошує, що оскаржувану ухвалу судді-доповідача апеляційного суду ОСОБА_7 від 02 березня 2020 року всупереч вимогам процесуального закону постановлено за його відсутності та відсутності його захисника.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_6 не надходило.

У судовому засіданні ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити. Прокурор ОСОБА_5 частково підтримав касаційну скаргу ОСОБА_6 , просив ухвалу судді-доповідача апеляційного суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про істотні порушення суддею-доповідачем апеляційного суду вимог кримінального процесуального закону та безпідставне повернення його апеляційної скарги, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.

Як установлено положеннями ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 7 КПК України регламентовано загальні засади кримінального провадження, зокрема право на доступ до правосуддя та принцип забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Так, відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Тобто право на оскарження процесуальних рішень є однією з найважливіших гарантій захисту особою своїх прав і свобод від їх порушень з боку державних органів, у тому числі й судів. Право на оскарження дій (процесуальних рішень) або бездіяльності не тільки дозволяє забезпечити належний захист власних інтересів, а й сприяє виявленню та усуненню порушень і помилок при здійсненні кримінального провадження.

Крім того, відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте ухвала судді-доповідача апеляційного суду від 02 березня 2020 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 цим вимогам не відповідає.

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2019 року повернуто скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Підставою повернення скарги слугувало те, що скарга не підлягає розгляду у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 подав на неї апеляційні скарги, датовані 04 квітня 2019 року, а також 24 квітня 2019 року.

Ухвалою судді-доповідача Львівського апеляційного суду ОСОБА_7 від 15 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 (від 04 квітня 2019 року) на ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня           2019 року про повернення скарги на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованої у м. Львові, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України повернуто       ОСОБА_6 .

Крім того, ухвалою судді-доповідача Львівського апеляційного суду ОСОБА_8 від 03 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 (від 24 квітня 2019 року) на ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від      25 березня 2019 року про повернення скарги на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України повернуто ОСОБА_6 .

У подальшому ОСОБА_6 оскаржив ухвалу судді-доповідача Львівського апеляційного суду ОСОБА_7 від 15 квітня 2019 року в касаційному порядку (касаційна скарга датована 24 квітня 2019 року).

Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, а ухвалу судді-доповідача Львівського апеляційного суду ОСОБА_7 від 15 квітня 2019 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою судді-доповідача Львівського апеляційного суду ОСОБА_7 від               02 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 (від 04 квітня 2019 року) на ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 березня 2019 року повернуто особі, яка її подала.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 76 КК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції.

Враховуючи, що за результатом касаційного розгляду ухвалу судді ОСОБА_7 від 15 квітня 2019 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді скасовано, вказані обставини виключають його повторну участь у розгляді провадження, а тому, постановляючи ухвалу від 02 березня 2020 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 , суддя-доповідач апеляційного суду           ОСОБА_7 порушив вимоги ст. 76 КПК України.

Крім того, положеннями ч. 4 ст. 31 КПК України визначено, що кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох суддів, крім випадків, передбачених законом.

Дослідженням матеріалів провадження встановлено, що після скасування касаційним судом ухвали судді-доповідача апеляційного суду ОСОБА_7 від         15 квітня 2019 року про повернення апеляційної скарги та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції ухвалою Львівського апеляційного суду від       15 листопада 2019 року (судді ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) призначено на 03 грудня 2019 року о 12:00 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від      25 березня 2019 року.

У подальшому в судових засіданнях від 31 січня 2020 року, 18 лютого 2020 року,       24 лютого 2020 року та 28 лютого 2020 року судом апеляційної інстанції проводився розгляд апеляційної скарги по суті, зокрема, у присутності ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_12 , доповідалась суть апеляційної скарги та її вимоги, вирішувались клопотання учасників судового провадження, розглядались відводи та самовідводи.

Після задоволення заяв суддів ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про самовідвід матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді передано до канцелярії суду та відповідно до протоколу розподілу автоматизованої системи документообігу суду (а. с. 131) визначено іншій склад колегії суддів – головуючий суддя ОСОБА_7 , судді ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Таким чином, суддя ОСОБА_7 , ігноруючи той факт, що апеляційний розгляд у вказаному провадженні вже розпочато по суті у складі трьох суддів, постановляючи одноособово ухвалу про повернення апеляційної скарги, порушив вимоги ч. 4 ст. 31 КПК України, чим, зокрема, значно звузив обсяг прав ОСОБА_6 , у тому числі й право заявити відвід судді-доповідачу (головуючому судді).

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 399 КПК України залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не позбавляють права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали від 02 березня 2020 року, мотивуючи підстави повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 , суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_7 вказує, що оскільки ухвалою іншого судді-доповідача апеляційного суду ОСОБА_8 від 03 травня 2019 року вже вирішено питання про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 , така ухвала набрала законної сили і не скасована в касаційному порядку, а тому, враховуючи вказані обставини, повторне вирішення даного питання є недопустимим.

Колегія суддів з такими висновками судді-доповідача апеляційного суду не може погодитись, оскільки в даному випадку вказані апеляційні скарги ОСОБА_6                (від 04 квітня 2019 року та від 24 квітня 2019 року) з огляду на положення ч. 7 ст. 399 КПК України потребують самостійного (окремого) вирішення.

Так, відповідно до постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року, скасовуючи ухвалу від 15 квітня 2019 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6             (від 04 квітня 2019 року), суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_6 пропустив строк на оскарження ухвали слідчого судді від 25 березня 2019 року.

Тоді як ухвалою судді-доповідача апеляційного суду ОСОБА_8 від 03 травня 2019 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_6 (від 24 квітня 2019 року) на ту саму ухвалу слідчого судді від 25 березня 2019 року саме у зв`язку із пропуском строку на її апеляційне оскарження.

Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_6 (від 04 квітня 2019 року) на ухвалу слідчого судді від 25 березня 2019 року фактично подано у передбачений процесуальним законом строк й по суті не розглянуто.

Колегія суддів вважає, що вказані обставини залишились поза увагою судді-доповідача апеляційного суду, який не надав їм належної оцінки та безпідставно повернув ОСОБА_6 його апеляційну скаргу.

Таким чином, допущені суддею-доповідачем апеляційного суду порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з положеннями ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

З урахуванням наведеного касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала судді-доповідача апеляційного суду – скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу судді-доповідача Львівського апеляційного суду від 02 березня 2020 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                                  ОСОБА_3