Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 279/11182/15-к

провадження № 51-91км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,

прокурора                                           ОСОБА_5 ,

засудженої                                        ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирок  Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 червня

2018 року та вирок Житомирського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року

у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060060001128, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки

м. Києва, жительки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно з вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 червня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК у виді арешту на строк 6 місяців із конфіскацією частки майна, яке є її особистою власністю.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.

Вироком Житомирського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 скасовано в частині призначення покарання. Постановлено новий вирок у цій частині, яким ОСОБА_6 призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення воліна строк

6 років із конфіскацією всього майна, яке є власністю. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Судом ОСОБА_6 визнано винуватою в тому, що вона 29 липня 2015 року в телефонній розмові із ОСОБА_8 , який відбуває покарання у Коростенській виправній колонії № 71, домовилась про придбання та збут у місця позбавлення волі наркотичного засобу. Цього ж дня за вказівкою останнього, ОСОБА_6 прибула в парк ім. Шевченка м. Коростеня, де в обумовленому місці незаконно взяла два медичних шприці, ємністю 20 мл та 5 мл, заповнені наркотичним засобом – опієм ацетильованим, та незаконно зберігала при собі з метою подальшого збуту в місця позбавлення волі.

Частину вищевказаного наркотичного засобу в кількості 5 мл ОСОБА_6 взяла собі як винагороду за незаконний збут наркотичного засобу в місця позбавлення волі, а решту наркотичного засобу, ємністю 20 мл 29 липня

2015 року близько 15:00  перенесла до стадіону "Локомотив" на вул. Кірова

в м. Коростені, де передала особі, яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, з метою подальшого збуту в місця позбавлення волі. Ця неповнолітня особа з власної волі добровільно здала вказаний наркотичний засіб працівникам Коростенського МВ УМВС України в Житомирській області.

Діями, які виразилися в незаконному придбанні, зберіганні, з метою збуту, наркотичного засобу – опію ацетильованого у місця позбавлення волі, ОСОБА_6 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вироки місцевого та апеляційного судів щодо ОСОБА_6 скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що винуватість засудженої не доведено поза розумним сумнівом. Зокрема, вказує на недоведеність попередньої змови між ОСОБА_6 та

ОСОБА_8 , наявності у ОСОБА_6 умислу на вчинення злочину, порушення закону при проведенні огляду місця події. Крім того, висловлює незгоду з кваліфікацією дій засудженої за ч. 2 ст. 307 КК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга захисника ОСОБА_7  не підлягає задоволенню, просив суд у порядку ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 307 КК на ч. 1 ст. 307 КК.

Засуджена ОСОБА_6 підтримала  касаційну скаргу захисника.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але

в судове засідання вони не з`явилися, що не перешкоджає розгляду кримінального провадження.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Статтею 413 КПК передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню.

За ч. 1 ст. 307 КК передбачена кримінальна відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 307 КК кримінальна відповідальність передбачена за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.

У ч. 2 ст. 307 КК зазначено кваліфікуючу ознаку, що є одночасно обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину – а саме його місцем учинення. Так, для збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів передбачено такі кваліфікуючі ознаки, як його вчинення у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі. Злочинні дії у виді передачі наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місця позбавлення волі є самостійним злочином.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 було висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК за ознаками незаконного придбання, зберігання з метою збуту наркотичного засобу – опію ацетильованого в місця позбавлення волі.

Суд першої інстанції визнав це обвинувачення доведеним. Суд апеляційної інстанції погодився з цим висновком.

Однак, виходячи з наведеного формулювання обвинувачення, дії

ОСОБА_6 не можна кваліфікувати за ч. 2 ст. 307 КК, оскільки збут або передача наркотичного засобу у місця позбавлення волі їй не інкримінувалися. А незаконне придбання та зберігання такого засобу з метою збуту у місця позбавленння волі становлять об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК.

Із зазначених вище причин сама по собі та обставина, що ці дії вчинялися з метою збуту наркотичного засобу у місця позбавлення волі не може бути підставою для кваліфікації дій засудженої за ч. 2 ст. 307 КК.

Що стосується доводів захисника про недоведеність попередньої змови між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , то вони є безпідставними, оскільки органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину за попередньої змови групою осіб не висувалось.

Доводи захисника про порушення кримінального процесуального закону при проведенні огляду шприца з наркотичним засобом, що був добровільно виданий ОСОБА_9 , є неспроможними, оскільки з матеріалів провадження убачається, що ця слідча дія не була пов`язана з проникненням до житла чи іншого володіння особи.

За таких обставин оскаржені захисником судові рішення не можуть бути визнані законними, є такими, що постановлені з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а тому підлягають зміні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок  Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від

13 червня 2018 року та вирок Житомирського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 змінити: перекваліфікувати її дії з ч. 2 ст. 307 КК на ч. 1 ст. 307 КК і призначити їй за ч. 1 ст. 307 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                             ОСОБА_3