Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

18 червня 2020 року

м. Київ

справа № 428/6504/19

провадження № 51-5989км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                           ОСОБА_1 ,

суддів                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання            ОСОБА_4 ,

прокурора                                                  ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Луганського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130370000685, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу – 22 березня

2019 року за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області

за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі – КК) до позбавлення волі на строк 4 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від

15 липня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 березня 2019 року у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки

6 місяців.

Ухвалено запобіжний захід щодо ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.

Ухвалено початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту фактичного затримання засудженого за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 березня 2019 року –

з 27 квітня 2019 року.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він з 08:00 до 09:00 17 квітня 2019 року повторно, шляхом вільного доступу з кухні квартири за місцем свого проживання з матір'ю ОСОБА_7 та батьком ОСОБА_8 на АДРЕСА_2 таємно викрав пральну машину, яка належить його матері, вартістю

1033,33 грн.

Луганський апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6  змінив у частині визначення початку строку відбування покарання. Ухвалено обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_6 за даним вироком з 26 вересня 2019 року – дня набрання вироком законної сили. Зараховано у строк покарання період

з 27 квітня 2019 року по 26 вересня 2019 року. У решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор зазначає, що апеляційний суд порушив вимоги ч. 5 ст. 72 КК, втрутився у попередній вирок, який набрав законної сили, та зарахував

ОСОБА_6 у строк покарання строк з моменту його затримання, тобто

з 27 квітня 2019 року, в іншому кримінальному провадженні.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно

до статті 94 цього Кодексу.

Як видно зі скарги, доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, кваліфікація його дій, порядок та розмір призначеного ОСОБА_6 покарання відповідно до ст. 71 КК у скарзі прокурора не оспорюються.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, а саме неправильне застосування положень ч. 5 ст. 72 КК.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, попередній обвинувальний вирок Сєвєродонецького міського суду щодо ОСОБА_6 був ухвалений 22 березня 2019 року, вирок набрав законної сили 23 квітня

2019 року (матеріали крим. провадження а.с. 43-45). Згідно з рапортом лейтенанта поліції ОСОБА_9 ОСОБА_6 було затримано 27 квітня

2019 року в порядку виконання вироку, що набрав законної сили (а.с. 29).

У кримінальному провадженні, що переглядається колегією суддів,

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2

ст. 185 КК, який був скоєний ним 17 квітня 2019 року.Будь-який запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 не обирався.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_6 за вироком  Сєвєродонецького міського суду від 15 липня 2019 року необхідно з 26 вересня 2019 року – дня набрання вироком законної сили. Вказівка суду про порядок обчислення строку покарання не впливає на законність цього судового рішення.

Оскільки апеляційний суд у своєму рішенні не застосовував положення ч. 5

ст. 72 КК, то посилання прокурора на неправильне застосування положень саме цього закону є немотивованим.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке було би підставою для зміни чи скасування судового рішення, у провадженні не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Луганського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення,  є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                              ОСОБА_3