Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 542/1814/17

провадження № 51-744 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції

засудженого                                   ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170270000445, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коновалівка, Машівського району, Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 червня 2018 року ОСОБА_6 визнано винним та засуджено                            за ч. 2 ст. 286 КК з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк             3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 червня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він                  12 серпня 2017 року близько 21 год, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , порушуючи вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, не переконався в безпечності виконуваного ним маневру, змінив напрямок свого руху, виїхавши при цьому на зустрічну смугу для руху та допустив зіткнення зі скутером "Viper R3", внаслідок чого водію скутера ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Захисник вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій, призначаючи засудженому ОСОБА_6 покарання безпідставно послались на обставину, яка обтяжує покарання, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки, на його думку, у матеріалах кримінального провадження відсутні належні докази перебування засудженого у стані алкогольного сп`яніння. Вказана обставина позбавила засудженого ОСОБА_6 підстав застосувати до нього закон про амністію.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою та просив відмовити у її задоволенні.

Засуджений ОСОБА_6 підтримав подану його захисником касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як передбачено ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

За матеріалами кримінального провадження встановлено, що постановою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року скасовано ухвалу Полтавського апеляційного суду від 4 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 , якою виключено з вироку Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 червня 2018 року щодо ОСОБА_6 обставину, яка обтяжує покарання згідно ст. 67 КК - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння та на підставі п. ґ ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено ОСОБА_6 від відбування показання у виді позбавлення волі, призначеного вказаним вироком.

Доводи захисника щодо фактичних обставин справи, що медичний висновок № 20 від 13 серпня 2017 року щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння не підтверджує перебування засудженого у стані алкогольного сп`яніння є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Пунктом 8 розділу І та п. 99 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 9 листопада 2015 року № 1452/735, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада         2015 року за № 1413/27858, передбачено, що у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів Верховного Суду, що зазначеними вимогами передбачено забезпечення доставки осіб до закладу охорони здоров`я для проведення огляду на стан сп`яніння не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, а не двох годин з моменту вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

За матеріалами кримінального провадження встановлено, що засуджений ОСОБА_6 зник з місця ДТП, а його особу було встановлено та виявлено  о 1 год 13 серпня 2017 року, тобто через 4 години після ДТП, тому саме цей час необхідно вважати моментом виявлення підстав для проведення огляду на стан сп`яніння.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження засудженого, що він вживав спиртні напої після ДТП вже вдома свідчать про бажання останнього уникнути більш тяжкого покарання.

З огляду на наведене та з урахуванням мети покарання, колегія суддів Верховного Суду вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання є справедливим і відповідає вимогам ст. 65 КК.

Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в межах, визначених ст. 404 КПК, у порядку, встановленому ст. 405 КПК, ретельно перевірив усі доводи, наведені в апеляційних скаргах прокурора та потерпілого, визнав їх безпідставними, навівши в ухвалі відповідні мотиви та обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про встановлення стану алкогольного сп`яніння засудженого ОСОБА_6 при кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК, залишивши вирок суду першої інстанції без змін.

Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та обґрунтованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування оскаржуваної ухвали, про що йдеться у касаційній скарзі захисника, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                  ОСОБА_3