Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020року

м. Київ

Справа №146/1422/16-к

Провадження № 51-69км20

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні № 1201620290000044 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 06 березня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_6 на початку листопада 2015 року на присадибній ділянці, яка розташована по АДРЕСА_1 , обірвав з дикоростучих рослин коноплі декілька гілок з листям, які в подальшому переніс до сарайного приміщення та будинку за вищевказаною адресою, висушив та незаконно зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб без мети збуту.

04 лютого 2016 року працівниками правоохоронного органу під час огляду вищевказаного домоволодіння вилучено на підлозі сарайного приміщення речовину рослинного походження зеленого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, масою 11,668 г. (у перерахунку на висушену речовину); та речовину рослинного походження зелено-коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - маковою соломою, масою 0,718 г. (у перерахунку на висушену речовину).

Крім того, у духовці, яка знаходилась на підлозі будинку, вилучено речовину рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, масою 5,181 г. (у перерахунку на висушену речовину). Також, з підлоги веранди іншого будинку, розташованого за вищевказаною адресою, вилучено нашарування речовини коричневого кольору, яке знаходиться на внутрішній поверхні (в області горловини) полімерної пляшки та яке містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - екстракт канабісу, масою 0,010 г. (у перерахунку на суху речовину).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року зазначений вирок залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що в апеляційній скарзі прокурор порушував питання про постановлення відносно ОСОБА_6 нового вироку через м`якість призначення останньому покарання, яке полягало у безпідставному застосуванні відносно ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України. Зазначається, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не обґрунтував свої висновки щодо правильності застосування положень ст. 75 КК України, залишив поза увагою доводи прокурора щодо тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, безпідставно послався на такі обставини, що пом`якшують покарання, як визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відхиляє доводи касаційної скарги прокурора, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, зокрема, повинні бути зазначені встановлені судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При цьому при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

В апеляційній скарзі прокурора ставилося питання про скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Порушувалося питання про ухвалення нового вироку, яким ОСОБА_6 за ч.2 ст. 309 КК України слід призначити покарання у виді двох років позбавлення волі. При цьому апеляційна скарга була мотивована тим, що судом першої інстанції при призначенні покарання не звернуто увагу на той факт, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 317 КК України, та належних висновків для себе не зробив і в подальшому знову вчинив умисний злочин, передбачений ч.2 ст. 309 КК України.

Апеляційний суд, перевіривши доводи зазначеної апеляційної скарги, дійшов висновку про її безпідставність.

При цьому апеляційний суд в ухвалі вказав, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання врахував тяжкість вчиненого останнім кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу обвинуваченого, а саме те, що він є особою, яка ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 19.02.2019 року звільнена від відбування покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, згідно з характеристикою № 26 від 10.02.2016 року, виданої Гнатківською сільською радою Томашпільського району Вінницької області, за місцем проживання характеризується позитивно, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, що є обставинами, які пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

На спростування доводів апеляційної скарги щодо безпідставності застосування положень ст. 75 КК України апеляційний суд зазначив, що відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 засуджений вироком Ямпільського районного суду Вінницької області 06.03.2019 року за кримінальне правопорушення, яке було вчинене у 2016 році. При цьому згідно з наданою виконкомом Гнатівської сільської ради Томашпільського району характеристики від 19.09.2019 року ОСОБА_6 протягом цього періоду в п`янстві, хуліганстві, крадіжках не помічений, більше того в ході апеляційного перегляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_6 надав пояснення, за якими він став на шлях виправлення, має роботу, заробляє собі на життя, не займається протиправною діяльністю, у тому числі пов`язаною з наркотичними засобами.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України слід вважати шансом, наданим судом обвинуваченому, довести своє виправлення, а тому позбавляти його такого шансу підстав немає.

Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає за доцільне зазначити, що будь-яких доводів, що протягом періоду з часу порушення кримінального провадження та на час перегляду кримінального провадження судом касаційної інстанції (з 04 лютого 2016 року по 02 червня 2020 року, тобто понад 4 роки) ОСОБА_6 вчиняв інші протиправні діяння, прокурором не надано.

Також Верховний Суд не погоджується з твердженнями прокурора, що суд безпідставно визнав обставинами, що пом`якшують покарання, - щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину. Вказані твердження спростовуються матеріалами кримінального провадження, відповідно до яких ОСОБА_6 як на досудовому розслідуванні, так і в ході судового розгляду надавав допомогу у з`ясуванні всіх обставин вчиненого злочину, а саме давав правдиві показання, сам написав заяву про надання дозволу на огляд працівниками поліції його домоволодіння, надав згоду на проведення слідчого експерименту, в ході проведення якого показав місце події та надав відповідні пояснення, в ході судового розгляду визнавав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги прокурора задоволенню не підлягають.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_6 – без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1                              ОСОБА_2                        ОСОБА_3