Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 219/10727/2013-к

провадження № 51-707 км 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                        ОСОБА_5 ,

виправданих (в режимі відеоконференції)              ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

захисників (в режимі відеоконференції)                  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_12 та представника потерпілих ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_14 та  ОСОБА_15 , на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 листопада 2019 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013050610000068 від 21 червня 2013 року, за обвинуваченням

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Володарське Артемівського району Донецької області, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Артемівська Донецької області,  який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою:  АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Артемівська Донецької області, який згідно матеріалів кримінального провадженняпроживає  за адресою: АДРЕСА_3 , та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2017 року ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано невинуватими в пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі –КК України). Цивільний позов представника потерпілих ОСОБА_15 та   ОСОБА_14 –  адвоката ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 22 275 гривень та моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень, залишено без розгляду. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з цим вироком, ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 , органами досудового розслідування були обвинувачені в тому, що будучи працівниками правоохоронного органу, маючи спеціальні звання, здійснюючи функції представників влади, діючи умисно, 20 червня 2013 року в період з 12 до 14 години незаконно проникли до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , яка на праві приватної власності належить громадянці ОСОБА_14 , без відповідної добровільної згоди власника даної квартири, провели незаконний обшук без вмотивованого рішення суду, подавляючи при цьому своїм статусом представників правоохоронного органу волю ОСОБА_15 – доньки власника даної квартири, яка перебувала у зазначеній квартирі, та  ОСОБА_14 до захисту своїх законних прав, порушивши таким чином конституційне право ОСОБА_14 на недоторканість житла. Не знайшовши в зазначеній квартирі будь-яких наркотичних засобів, ОСОБА_7 вийшов із квартири та, повернувшись, заніс до неї заздалегідь приготовлений шприц, стверджуючи, що ОСОБА_15 викинула даний шприц з наркотичним засобом з балкону, після чого ОСОБА_16 спільно з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 почали погрожувати ОСОБА_15 складанням протоколу про виявлення в неї наркотичного засобу, подальшою реєстрацією відомостей про факт виявлення в неї наркотичного засобу і притягненням її до кримінальної відповідальності за злочин у сфері обігу наркотичних засобів. ОСОБА_7 за допомогою вилученого у ОСОБА_15 мобільного телефону зв`язався з її матір`ю, ввів останню під час телефонної розмови в оману щодо виявлення в її доньки наркотичних засобів та домовився з нею про зустріч, повідомивши їй про можливість притягнення останньої до кримінальної відповідальності, та висунув ОСОБА_14 вимогу про передачу йому грошових коштів у сумі 16 000 гривень за не складання протоколу про виявлення у  ОСОБА_15 наркотичних засобів та не реєстрацію відомостей про вчинення ОСОБА_15 кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_16 спільно з  ОСОБА_7 і  ОСОБА_8   отримали від знайомої ОСОБА_14 – ОСОБА_17 , в якості неправомірної вигоди грошові кошти у сумі 700 доларів США (еквівалент 5 595,10 гривень) та 4 000 гривень за не складання протоколу про виявлення у  ОСОБА_15 наркотичних засобів та не реєстрацію відомостей про вчинення ОСОБА_15 кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів. Виконуючи умови домовленості з  ОСОБА_14 , з метою укриття своїх злочинних дій, незаконного проникнення до житла особи та проведення в ньому незаконного обшуку, ОСОБА_16 спільно з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не складали ніяких процесуальних документів про виявлення у  ОСОБА_15 наркотичних засобів та не здійснили ніяких дій, направлених на реєстрацію кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_15 у сфері обігу наркотичних засобів.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 листопада 2019 року, апеляційну скаргу зі змінами прокурора ОСОБА_12 та апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_15 та ОСОБА_14 – залишено без задоволення, а вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2017 року стосовно   ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , яким їх визнано невинуватими в пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 368 КК України – залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що судове провадження у судах першої та апеляційної інстанцій здійснено за відсутності потерпілих, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання. Вважає, що пояснення свідків під час судового розгляду прямо вказували на незаконне перебування ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в квартирі ОСОБА_14 і суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях взагалі залишили цей факт поза увагою, чим порушили вимоги статей 94, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України). Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не усунув порушення, допущені судом першої інстанції, не дослідив та не надав оцінки всім доказам у кримінальному провадженні, наданим стороною обвинувачення.

У касаційній скарзі представник потерпілих, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що вина обвинувачених повністю підтверджується показаннями свідків, а також оглянутим у судовому засіданні відеозаписом. Вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було вжито достатніх заходів щодо забезпечення участі потерпілих ОСОБА_14 та  ОСОБА_15 у судовому засіданні. Зазначає, що судами грубо порушено вимоги закону щодо розумних строків розгляду кримінального провадження. Також посилається на неправильне вирішення питання щодо цивільних позовів

У запереченнях на касаційні скарги захисник ОСОБА_16 – ОСОБА_9 та виправданий ОСОБА_8 просять касаційні скарги представника потерпілих ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_14 та ОСОБА_15 і прокурора ОСОБА_12 залишити без задоволення, а судові рішення – без зміни. Вказують на те, що у касаційних скаргах порушено питання про переоцінку доказів, яким вже надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій та що є неприпустимим для суду касаційної інстанції. Зазначають, що обвинувачення не може гуртуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Також посилаються на необґрунтованість доводів касаційних скарг щодо порушення прав потерпілих з огляду на розгляд справи без їх участі, а також на безпідставність доводів касаційних скарг з приводу порушення розумних строків розгляду справи.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 , висловлюючись у межах касаційних скарг, їх підтримала та просила задовольнити.

Представник потерпілих ОСОБА_13 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Потерпіла ОСОБА_14 подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Виправдані ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8   проти касаційних скарг заперечували та просили залишити їх без задоволення.

Захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,проти касаційних скарг заперечували та просили залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно зі ст. 433 КПК України  суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень  ст. 17 КПК України  обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до  ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

За ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, та представник потерпілих не погоджуючись із виправдувальним вироком стосовно ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскаржили його в апеляційному порядку. В поданих апеляційних скаргах прокурор та представник потерпілих наводили доводи, які є аналогічними доводам їх касаційних скарг.

Всі доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції.

Так, за наслідками апеляційного розгляду, суд дійшов обґрунтованого висновку про відхилення доводів щодо порушення прав потерпілих в частині здійснення судового провадження за їх відсутністю, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Так судом апеляційної інстанції у своєму рішенні зокрема було зазначено, що суд першої інстанції вжив всі необхідні заходи для виклику потерпілих до судових засідань, шляхом направлення судових повісток, які повернуті до суду у зв`язку з їх неотриманням. Крім того апеляційним судом було враховано те, що представник потерпілих ОСОБА_13 , який, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду справи, надавав до суду заяви про розгляд справи за його відсутністю та відсутністю потерпілих.

Також судом апеляційної інстанції було враховано, що відповідно до матеріалів справи, прокурор самостійно не намагався будь-яким чином забезпечити явку потерпілих, в той час як з боку суду були вжиті можливі заходи для їх виклику.

Крім того, як вбачається із матеріалів кримінального провадження 24 квітня 2014 року потерпілих   ОСОБА_14 та ОСОБА_15 було повідомлено безпосередньо в суді першої інстанції про наступну дату судового засідання під розписку, а також 15 листопада 2019 року отримано під підпис повістку про виклик для участі у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Оскільки, судами першої та апеляційної інстанції були вжиті передбачені КПК України засоби виклику та сприяння явці потерпілих в судове засідання та, враховуючи те, що потерпілі у судові засідання не з`являлися, поштові повідомлення не отримували, з огляду на участь в судовому розгляді представника потерпілих, з метою дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження та процесуальних прав сторін, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про необхідність завершення розгляду кримінального провадження.

З вказаними висновками судів обох інстанцій погоджується й касаційний суд.

Також апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку і щодо відхилення доводів сторони обвинувачення про те, щосудом першої інстанції не взято до уваги показання свідків, зазначивши у своєму рішенні, що суд першої інстанції майже стенографічно навів у вироку показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , але жоден з них не впізнав обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які нібито незаконно перебували в квартирі потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_14 з метою отримання неправомірної вигоди або її вимагання, у зв`язку з чим доводи касаційних скарг в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, судом апеляційної інстанції було надано оцінку доводам представника потерпілих щодо позовних заяв потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Відхиляючи доводи апеляційної скарги представника потерпілих в частині вирішення цивільних позовів апеляційний суд послався на те, що вимоги апеляційної скарги представника потерпілих щодо задоволення цивільних позовів не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог ЦК України підставою для відшкодування потерпілому завданої шкоди особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, є наявність її вини. Оскільки вина ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 4 ст. 368 КК України у судовому засіданні не доведена та вказані особи виправдані, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції правильно залишив заявлені позовні вимоги без розгляду та роз`яснив право звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Вказані висновки апеляційного суду відповідають положенням ст. ст. 127, 129 КПК України.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно  до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих, які є аналогічними доводам касаційних скарг, та обґрунтовано визнав їх неспроможними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

При цьому, доводи касаційних скарг прокурора та представника потерпілих, у частині непогодження з оцінкою доказів та показань свідків є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК України не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Враховуючи те, що під час касаційного розгляду  не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційні скарги прокурора та представника потерпілих задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 25 листопада 2019 рокустосовно ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора ОСОБА_12 та представника потерпілих ОСОБА_13 – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                              ОСОБА_2                                               ОСОБА_3