Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2 червня 2020 року

м. Київ

справа № 296/7776/18

провадження № 51-6450км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного  кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

засудженого                                               ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060020002721, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Житомира, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі — КК),

за касаційною скаргою представника Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – МТСБУ) ОСОБА_7 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 9 липня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 09 липня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн та на користь держави — процесуальні витрати в розмірі 2860 грн.

За цим вироком також постановлено стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_8 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 044,11 грн.

Вирішено питання щодо речового доказу.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 4 липня 2018 року близько 08:35, керуючи технічно справним автомобілем марки "Део Ланос" з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись у м. Житомирі по вул. Корольова, зі сторони вул. Східної в напрямку вул. Вітрука в правій смузі руху, порушуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, у даній дорожній обстановці при виникненні небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним транспортного засобу і, як наслідок, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка в цей час вийшла з трамвая на зупинці громадського транспорту та перетинала проїзну частину зліва направо стосовно руху вищезазначеного автомобіля.

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров`я.

Як установлено судом, необережні дії ОСОБА_6 , які виразились в порушенні ним вимог пунктів 12.3 Правил дорожнього руху, перебували у прямому причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_8 .

Житомирський апеляційний суд ухвалою від 30 вересня 2019 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_9 та представника МТСБУ ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 – без зміни.

Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача вважає рішення судів першої і апеляційної інстанцій незаконними та необґрунтованими у частині вирішення цивільного позову у зв`язку з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вважає, що судом не обґрунтовано належним чином суму майнової шкоди, стягнутої з МТСБУ, оскільки:

– відсутні документи відповідного закладу охорони здоров`я, що підтверджують потребу в придбанні для потерпілої частини медичних препаратів, засобів гігієни та інших товарів, зазначених у чеках, які вона надала до позовної заяви;

— суд не дослідив обставин відшкодування ОСОБА_6 потерпілій шкоди в розмірі 15 000 грн.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог, зазначених в апеляційній скарзі, належним чином свого рішення не мотивував, належної оцінки доводам, зазначеним в апеляційній скарзі, не надав.

Представник МБСБУ в касаційній скарзі просить скасувати вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 9 липня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року в частині вирішення цивільного позову до МТСБУ і призначити новий розгляд цивільного позову в порядку цивільного судочинства в суді першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

На касаційну скаргу надійшло заперечення відпотерпілої ОСОБА_8 .

У судовому засіданні:

- прокурор не підтримала касаційної скарги;

- засуджений підтримав вимоги касаційної скарги, водночас зазначивши, що сумнівів щодо вартості металевої конструкції для скріплення переломів у розмірі 15 000 грн у нього немає, оскільки він сам безпосередньо оплачував її вартість, про що у нього є відповідні чеки.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Згідно з п. З ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Разом з тим зазначені вимоги закону при розгляді цього провадження апеляційним судом залишились невиконаними.

На обґрунтування стягнення матеріальної шкоди з МТСБУ в розмірі 10 044,11 грн суд першої інстанції вказав лише, що доводи, викладені в запереченні цивільним відповідачем на позовні вимоги потерпілої, є безпідставними.

У своїй апеляційній скарзі представник цивільного відповідача, в тому числі, вказував, що суд першої інстанції, на його думку, належним чином не дослідив доказів на підтвердження розміру матеріальної шкоди, завданої потерпілій, оскільки суд взяв до уваги витрати потерпілої на придбання ліків, засобів гігієни та інших товарів, які не пов`язані з отриманою нею травмою та лікуванням, вартість яких, на думку МТСБУ, становить 7931,67 грн. При цьому зазначив, що відповідно до п. 1.3 Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зареєстрованих в МЮУ 20 липня 2005 року за №782/11062 та затверджених наказом МОЗ України № 360 від 19 липня 2005 року, рецепти виписуються хворому за наявності відповідних показів з обов`язковим записом про призначення лікарських засобів чи виробів медичного призначення в медичній документації (історія хвороби, медична картка амбулаторного чи стаціонарного хворого). Проте у виписці із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 8052 та консультативному висновку такі препарати, як: цикло 3, алора, нейроцитін, гепаринова мазь, анузол, цитропак, депіофен, гліцеринові супозиторії, норгалакс, піколакс, антибіотики, омез, йогурт, а також засоби гігієни: туалетна бумага, рушники, пелюшки, вода — не значаться.

Крім того, представник у своїй апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що обвинуваченим відшкодовано потерпілій шкоду в розмірі 15000 грн., однак при винесені рішення судом зазначене питання не досліджувалось.

Що стосується доводу, зазначеного в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на відшкодування ОСОБА_6 потерпілій шкоди в розмірі 15 000 грн, то суд апеляційної інстанції мотивовано визнав його необґрунтованим, пославшись в ухвалі на ті обставини, що потерпіла і обвинувачений не заперечували, що зазначені кошти були сплачені останнім для цільового використання – придбання металевої конструкції для скріплення переломів, і ці витрати не включалися потерпілою до вимог про відшкодування шкоди. А зі змісту пояснень засудженого в суді касаційної інстанції вбачається, що сумнівів щодо вартості цієї конструкції в розмірі 15 000 грн у нього немає, оскільки він сам безпосередньо оплачував її вартість, про що у нього є відповідні чеки.

Водночас суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника цивільного відповідача, зазначив у своєму рішенні, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що потерпілою доведено витрати на лікування на суму 10 044,11 грн з урахуванням проведеного та призначеного їй лікування відповідно до виписок з медичної картки та консультативного висновку, рецепту, а тому стягнув на користь потерпілої 10 044,11 грн документально підтвердженої матеріальної шкоди, завданої їй ушкодженням здоров`я. Зазначивши при цьому, що згідно з чеками на лікування та реабілітацію потерпілою було витрачено 10051,08 грн, що є більшим, ніж розмір заявлених позовних вимог.

При цьому судом апеляційної інстанції не було надано оцінки доводам, наведеним в апеляційній скарзі щодо придбання ліків, засобів гігієни та товарів, вартість яких, на думку МТСБУ, становить 7931,67 грн та про які не зазначено у виписці з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 8052 та консультативному висновку.

Отже, у результаті перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ретельно не перевірив усіх зазначених представником доводів, не надав їм відповідної оцінки і належним чином не мотивував свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову до МТСБУ.

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 370 КПК обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Таким чином, апеляційний суд порушив вимоги частин 1, 2 ст. 419 КПК при розгляді провадження в апеляційному порядку, що могло перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення і відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.

З огляду на наявність вищезазначеного істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та на те, що вирішення частини викладених у скарзі доводів пов`язано з переоцінкою доказів, Суд вважає, що з урахуванням вимог, заявлених в апеляційній скарзі представника, зазначені недоліки може виправити суд апеляційної інстанції, у зв`язку з чим є підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги, скасування ухвали суду апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову до МТСБУ щодо стягнення матеріальної шкоди та направлення в цій частині кримінального провадження на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати вищезазначене, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 369, 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо стягнення матеріальної шкоди скасувати та направити в цій частині на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                     ОСОБА_2                            ОСОБА_3