Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 744/499/19

провадження № 51-1168 км 20

Верховний   Суд   колегією   суддів  Першої   судової   палати

Касаційного   кримінального   суду   у   складі:

головуючого судді                                           ОСОБА_1 ,

суддів:                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 09 липня 2018 року приблизно о 20.30, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння поблизу вул. Заводська у с. Кути Другі Семенівського району Чернігівської області, таємно викрав велосипед "Аіст", з рамою відкритого типу № 517573-09, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_8 матеріальних збитків на суму 800 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_7 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати, кримінальне провадження – закрити за відсутністю складу кримінального правопорушення в діях його підзахисного. Свої вимоги захисник мотивує тим, що висновки суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, щодо винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому злочині ґрунтуються на недопустимих доказах. Зокрема, захисник вказує на недопустимість протоколу огляду місця події від 09 липня 2018 року, відсутність протоколу затримання ОСОБА_7 , проведення огляду речового доказу до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та порушення права на захист. Також зазначає про те, що фактично залишилось не з`ясованим питання щодо ідентифікації викраденого велосипеда. Суд апеляційної інстанції на допущені порушення не звернув уваги, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростував і постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 , просив залишити без зміни постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону згідно зі ст. 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Статтею 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Проте суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження та ухвалення вироку стосовно ОСОБА_7 .

Так, суд першої інстанції у вироку навів надані стороною обвинувачення докази, проте не проаналізував кожен із них з точки зору належності та допустимості, й не зазначив, що саме доводять ці докази у пред`явленому ОСОБА_9 обвинуваченні.

Зокрема, суд на підтвердження своїх висновків про винуватість ОСОБА_7 послався на протокол огляду місця події від 09 липня 2018 року.

Зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що огляд місця події відбувався на території Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області за адресою: вул. Березова Роща, 32, м. Семенівка Чернігівської області, за участі ОСОБА_7 , без визначення його процесуального становища, але з роз`ясненням прав, передбачених ст. 42 КПК України.

Під час огляду слідчий опитував ОСОБА_7 та вказав про вилучення в нього велосипеда, про крадіжку якого заявив потерпілий.

Водночас судом першої інстанції, як убачається з матеріалів кримінального провадження, також установлено, що ОСОБА_7 прибув до місця огляду в супроводі працівників поліції, а велосипед, який був предметом огляду, був окремо доставлений одним зі співробітників поліції.

Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Суд першої інстанції, враховуючи як допустимий доказ – протокол огляду місця події від 09 липня 2018 року, не дав належної правової оцінки тому, що жодної події, пов`язаної з викраденням у ОСОБА_8 велосипеда, на території поліційного відділку не відбулося, що ОСОБА_7 на момент проведення цієї слідчої дії був фактично затриманим за підозрою у вчиненні злочину, проте його право на захист не було забезпечено.

Крім того, всупереч вимогам КПК України слідчий жодних процесуальних документів про затримання ОСОБА_7   та про вилучення у нього предмету злочину не склав, що також залишилось поза увагою суду першої інстанції при аналізі доказу – протоколу огляду місця події, на що обґрунтовано покликалась сторона захисту під час судового провадження.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 не можна вважати обґрунтованим, вмотивованим і таким, що відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України, а тому він підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції при розгляді провадження за апеляційною скаргою захисника, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, не виправив порушень, допущених судом першої інстанції, підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їхню допустимість і достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                                      ОСОБА_3