Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

26 травня 2020 року

м. Київ

справа №127/17577/17

провадження № 51- 10122 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 2 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №  12017020020002002, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2015 року засудженого за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі – КК) на підставі ч. 4 ст. 70 КК до чотирьох років шести місяців позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького міського суду Вінницької областівід 16 лютого 2018  року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст.  185КК до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж однорічного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року ухвалу апеляційного суду від 29 серпня 2018 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 2 грудня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 17 червня 2017 року об 11 год. 48 хв., перебуваючи в приміщенні торговельної зали супермаркету "К-Маркет" на вул.  Стеценка, 24 у м. Вінниці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав дві пляшки горілки торговельної марки "Хлібний дар" (серії "Класична" ємкістю 1 л та серії "Пшенична" ємкістю 0,7 л) загальною вартістю 238,74 грн, заподіявши ТОВ НВП "Аргон" матеріальної шкоди на вказану суму.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що судом при призначенні покарання належним чином не було враховано конкретних обставин кримінального провадження, зухвалості вчиненого злочину та даних про особу засудженого, який раніше п`ять разів засуджувався за умисні злочини, у тому числі зі звільненням від покарання з випробуванням, однак вчинив новий корисливий злочин, який є злочином середньої тяжкості, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення. Окрім того, стверджує про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.  419 Кримінального процесуального кодексу України (далі  – КПК), оскільки в ній не зазначено підстави, через які апеляційна скарга прокурора визнана необґрунтованою. Також вказує, що апеляційний суд при повторному розгляді кримінального провадження не дотримався вимог ст. 439 КПК.

Захисник ОСОБА_9 подав на касаційну скаргу прокурора заперечення, в яких просить судове рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412–414 цього Кодексу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються і не заперечуються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування ст.  75 КК, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, є необґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 50і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Крім того, згідно зі ст. 75 КК в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Переглядаючи в апеляційному порядку вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції належно перевірив всі доводи апеляційної скарги прокурора, надав на них вичерпні відповіді, навів мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким керувався. Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням вимог

ст. ст. 370, 419 КПК.

Так, визнаючи безпідставними доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, апеляційний суд зазначив, що місцевим судом при призначенні ОСОБА_6 покарання було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується посередньо, щиро розкаявся та добровільно відшкодував заподіяну шкоду.

Також при прийнятті рішення апеляційний суд врахував конкретні обставини кримінального провадження, встановлені судом першої інстанції, та зазначив, що вони не свідчать про зухвалість вчиненого злочину, а визнання вини, щире каяття і повне відшкодування заподіяної шкоди є такими пом`якшуючими обставинами, які обґрунтовано були враховані судом при призначенні покарання.

Крім того, в ході апеляційного розгляду суд дослідив нові дані про особу обвинуваченого, а саме характеристики за місцем проживання ОСОБА_6 , надані дільничним інспектором Лівобережного ВП ВВП ГУ НП у Вінницькій області та квартальним комітетом "Малі Хутори – Центр", які засвідчують відсутність проявів негативної поведінки з боку обвинуваченого. Водночас апеляційний суд послався й на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2019  року, згідно з якою ОСОБА_6 був звільнений від призначеного йому покарання за даним вироком суду.

Також судом апеляційної інстанції були взяті до уваги пояснення самого обвинуваченого, у яких він зазначив, що працює неофіційно та матеріально себе забезпечує.

Виходячи з цих обставин, апеляційний суд визнав обґрунтованим рішення суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання за ч.  2 ст.  185 КК у виді одного року обмеження волі та про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного суду та вважає, що звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК не свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

З огляду ж на те, що під час здійснення апеляційного розгляду судом було встановлено нові обставини та дані про особу ОСОБА_6 , доводи прокурора в касаційній скарзі про порушення вимог ст. 439 КПК, на думку колегії суддів, також є безпідставними.

Окрім того, згідно з положеннями ст. 414 КПКневідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Тобто за змістом положень зазначеної норми КПКкритеріями невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є вид та розмір покарання.

Натомість прокурор, хоча й зазначає у касаційній скарзі про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, проте не вказує на несправедливість такого покарання за видом та розміром.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не встановлено.

А тому касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 2 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, – без задоволення.

С у д д і:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                           ОСОБА_3