Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 травня2020 року

м. Київ

справа № 373/1705/18

провадження № 51-5543км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати                                                                   Касаційного  кримінального суду у складі:

головуючого                                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                        ОСОБА_5 ,

захисника                                                        ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018110240000505 від 31 липня 2018 за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК), щодо застосування примусових заходів медичного характеру до

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2019 року застосовано до ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. Звільнено ОСОБА_7 від сплати судових витрат.

Київський апеляційний суд ухвалою від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без зміни.

Судом установлено, що 20 грудня 2017 року близько 18:30 та 22 грудня 2017 року в невстановлений час ОСОБА_7 пристав на пропозицію добре знайомих йому осіб (матеріали відносно яких виділено в окремі провадження) та разом з ними таємно викрав три алюмінієві чавуни ємністю 20 л, 12 л та 8 л, проникнувши на огороджену прибудинкову територію та в будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_9 , завдавши останній матеріальних збитків на суму вартості викраденого, що згідно з висновком експерта становить 674,99 грн.

Відповідно до висновку судово–психіатричної експертизи №380 від 31 липня 2018 року ОСОБА_7 під час вчинення цих суспільно небезпечних дій, передбачених ч. 3 ст. 185 КК, і на час прийняття судом рішення не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційні скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК)).

На обґрунтування своїх доводів він посилається на те, що суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження всупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК не навів підстав, на яких він визнав скаргу захисника необґрунтованою в частині допущення судом першої інстанції порушень:

– незазначення в ухвалі суду при формулюванні суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_7 і визнаного судом установленим, про скоєння суспільно небезпечного діяння неосудною особою та її ставлення до вчиненого;

- права ОСОБА_7 на захист (оскільки позиція захисника не співпадала з позицією його підзахисного), нездійснення судом дій, направлених на поновлення чи усунення порушень цього права та неврахування висновку, наведеного в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 425/915/16.

Крім цього, на думку захисника, апеляційний суд у своїй ухвалі:

– не навів належних і достатніх мотивів для спростування доводів апеляційної скарги про застосування до ОСОБА_7 судом примусового заходу медичного характеру, який за наявності двох суперечливих висновків судово-психіатричних експертиз не підлягав застосуванню, а також не зазначив, чому взяв до уваги один висновок, а інший відкинув;

— не звернув уваги на те, що ОСОБА_7 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке не носить насильницького характеру та не пов`язане з посяганням на життя чи здоров`я громадян.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник касаційну скаргу підтримав у повному обсязі, а прокурор вважала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви Суду

Відповідно до приписів ст. 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Приписами п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 419 КПК передбачено, що в ухвалі суду апеляційної інстанції повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі захисник зазначив про те, що судом першої інстанції порушено право на захист ОСОБА_7 .

Статтею 59 Конституції України визначено право кожного на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 506 КПК особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

Забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні — одна з найважливіших державних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України та міжнародними актами, які становлять національне законодавство щодо прав людини і основоположних свобод (ст. 11 Загальної декларації прав людини; ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

При цьому Європейський суд з прав людини, зокрема, у своїх рішеннях "Камасинський проти Австрії" від 23 листопада 1989 року та "Артіко проти Італії" від 13 травня 1980 року зробив висновок про те, що "Конвенція призначена гарантувати не ті права, що є теоретичними та ілюзорними, а ті, що є практичними і реальними... Саме по собі призначення не забезпечує ефективної допомоги, оскільки адвокат, призначений надавати безоплатну правову допомогу, може вмерти, серйозно захворіти, стикатися тривалий час з перешкодами у своїй діяльності або ухилятися від виконання своїх обов`язків. Якщо органи влади ставляться до відома про таку ситуацію, вони повинні або замінити його, або примусити його виконувати свої обов`язки".

Виходячи з положень статей 46, 47 КПК та вимог п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокату забороняється займати у справі позицію на погіршення становища підзахисного та всупереч його волі.

Аналогічну позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №425/915/16 (провадження № 51-741км17).

Водночас, як убачається із журналу та звукозапису судового засідання від 21 березня 2019 року, під час судового провадження в суді першої інстанції захисник ОСОБА_10 всупереч заявлення своїм підзахисним ОСОБА_7 про небажання лікуватися просив задовольнити клопотання прокурора про застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, тобто висловив позицію, відмінну від позиції свого підзахисного.

Переглядаючи законність ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2019 року, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги про:

- порушення права ОСОБА_7 на захист (оскільки позиція захисника не співпадала з позицією його підзахисного);

- застосування до ОСОБА_7 судом першої інстанції примусового заходу медичного характеру за наявності у матеріалах кримінального провадження двох суперечливих висновків судово-психіатричних експертиз (тоді як судово-психіатричні експертизи проводилися одними і тими ж експертами та стосуються фактично одного періоду вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому дій (20 грудня 2017 року та наприкінці грудня 2017 року) і в порядку ст. 356 КПК експерти в суді з цих підстав не допитувалися);

- незазначення в ухвалі суду при формулюванні суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_7 і визнаного судом установленим, про скоєння суспільно небезпечного діяння неосудною особою та її ставлення до вчиненого.

Отже, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу захисника, усіх зазначених у них доводів ретельно не перевірив, не надав їм відповідної оцінки і свого рішення про залишення без зміни ухвали суду першої інстанції належним чином не мотивував, чим порушив вимоги ст. 419 КПК, а тому касаційна скарга захисника в цій частині підлягає задоволенню.

Недотримання судом апеляційної інстанції вимог п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 419 КПК при розгляді апеляційної скарги ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.

З урахуванням зазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам касаційної скарги в іншій частині, у зв`язку з чим касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала — скасуваннюна підставі п. 2 ч. 1 ст. 436 та п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити всі, викладені в апеляційній скарзі доводи, враховуючи також висновки Верховного Суду щодо необхідності дотримання права особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, на ефективну правову допомогу, викладені в цій постанові, розгляд здійснити відповідно до вимог КПК, у тому числі за участю законного представника ОСОБА_7 , та постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням у ньому аналізу і ґрунтовних мотивів його прийняття відповідно до статей 370 та 419 КПК.

Керуючись статтями 369, 412, 419, 433,434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року щодо ОСОБА_7 скасувати.

Призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                       ОСОБА_2                                     ОСОБА_3