Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 383/994/15-к

провадження № 51-966км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                        ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада

2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120010000486, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новомиколаївка Бобринецького району, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,

та

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Новомиколаївка Бобринецького району, жителя АДРЕСА_2 , такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2019 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано невинуватими та виправдано за ч. 2 ст. 186 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 обвинувачувалися в тому, що вони 16 серпня 2015 року близько 09:00 за попередньою змовою групою осіб на двох тракторах прибули на територію домоволодіння на АДРЕСА_3 і, яке належить потерпілому ОСОБА_8 , де у присутності останнього, не реагуючи на зауваження потерпілого про те, що дві стійки ЛЕП СВ–10,5 належать йому, відкрито їх викрали, завдавши ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму

924 грн.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7  залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на безпідставність виправдання ОСОБА_6 та ОСОБА_7   у вчиненні інкримінованого їм злочину. Зазначає, що судовими інстанціями не надано належної оцінки доказам сторони обвинувачення (показанням потерпілих, свідків), які свідчать про відсутність будь-якого спору між обвинуваченими та потерпілим щодо належності майна. Стверджує, що дослідженими судом доказами достеменно встановлено, що електроопори, якими протиправно заволоділи обвинувачені, купувалися батьком потерпілого та на час вчинення злочину належали на праві власності потерпілому ОСОБА_8 . На думку прокурора, в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_7 наявний склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК. Вважає вирок таким, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК. Також зазначає, що апеляційний суд на порушення місцевого суду уваги не звернув, ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Також прокурор звертає увагу на те, що, порушуючи вимоги ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції повторно не допитав свідків та не дослідив письмових доказів, безпідставно відхиливши його клопотання про це.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять залишити її без задоволення, а судові рішення щодо них – без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати постановлені у справі судові рішення щодо ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Перевіряючи постановлені щодоОСОБА_6 та ОСОБА_7   судові рішення в межах касаційних вимог прокурора, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Місцевий суд, постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зазначених вимог закону не дотримався.

Так, виправдовуючи Тітаєвських у відкритому викраденні належних ОСОБА_8 двох стійок ЛЕП СВ–10,5, місцевий суд (з яким погодився суд апеляційної інстанції) дійшов висновку про відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, а саме суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 186 КК.

Обов`язковою суб`єктивною ознакою викрадення є прямий умисел, корисливий мотив та мета. Тобто суб`єкт злочину, протиправно вилучаючи майно, усвідомлює незаконний характер своїх дій, розуміє, що не має на майно, яке він вилучає, жодного права; вилучення цього майна здійснюється всупереч волі його власника чи іншої особи, у володінні якої воно перебуває, але, незважаючи на це, винний бажає незаконно вилучити відповідне майно і позбавити власника чи законного володільця можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися відповідним майном.

Корисливий мотив полягає у прагненні одержати матеріальну вигоду для себе або інших осіб, спонуці до незаконного збагачення за рахунок чужого майна. Водночас, протиправно вилучаючи майно, винна особа має на меті збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких він зацікавлений. Треба зазначити, що ця мета досягається самим фактом звернення майна на свою користь або на користь інших осіб.

Крім того, об`єктивними ознаками викрадення є об`єкт посягання – право на майно (право власності), предмет – чужа рухома річ, суспільно небезпечне діяння – протиправне звернення (вилучення) та суспільно небезпечний наслідок – завдання майнової шкоди.

При цьому протиправність означає, що суб`єкт (винна особа) не має жодного права і будь-яких підстав для вилучення майна, воно для нього є чужим. Крім того, таке вилучення є безоплатним, тобто майно не повертається, не оплачується, не відшкодовується власнику еквівалент його вартості.

У справі, що розглядається судовими інстанціями, встановлено, що дві стійки (опори) знаходилися на території домоволодіння на АДРЕСА_3 і, власником якого в порядку спадкування став ОСОБА_8 після смерті його батька ОСОБА_9 . Як видно з наведених у вироку показань ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 16 серпня 2015 року приїхавши на територію зазначеного домоволодіння, Тітаєвські попри заперечення потерпілого завантажили опори на причіп трактора та вивезли їх.

Виправдовуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , місцевий суд послався на те, що між потерпілим та обвинуваченими існував спір щодо належності зазначеного майна. На думку суду, ОСОБА_12 , вилучаючи стійки з неогородженої території потерпілого, вважали, що реалізують своє законне право на майно, адже забирають свої стійки, які їм передав за життя батько потерпілого ОСОБА_8 – ОСОБА_13 в обмін на використання останнім установлених стовпів лінії електропередач, які належать ОСОБА_7 , для підведення до свого будинку електроживлення. Наведені обставини свідчать про відсутність у діях обвинувачених обов`язкових ознак суб`єктивної сторони грабежу – корисливого мотиву та корисливої мети.

Водночас з показань свідка ОСОБА_14 видно, що у 2012 році батько потерпілого ОСОБА_13 (ще за життя) замовив та придбав у Бобринецькому РЕМі 10 штук залізобетонних опор СВ-10,5 за 1200 грн для будівництва, що також підтверджується копією заяви ОСОБА_9 до Бобринецького РЕМу та платіжного доручення про оплату вартості опор. Також з показань свідка ОСОБА_11 видно, що ОСОБА_13 , коли проводив електролінію для будинку, купував опори для будівництва, частина з яких залишилася невикористаною.

Відповідними документами підтверджується те, що після смерті

ОСОБА_9 власником домоволодіння на АДРЕСА_3 в порядку спадкування став ОСОБА_8 .

Таким чином, з досліджених у судовому засіданні доказів не вбачається даних про те, що ОСОБА_12 мали законні права на майно, що між ними і

ОСОБА_9 був укладений відповідний правочин, що у свою чергу підтверджувало б правомірність вилучення майна з території домоволодіння ОСОБА_8 .

Не зазначали про такі підстави у своїх показаннях і ОСОБА_12 , а їхні посилання на усну домовленість з батьком потерпілого не підтверджується показаннями допитаних свідків. Крім того, сам ОСОБА_8 активно заперечував проти дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на його подвір`ї та намагався довести (відстояти) свої права на майно як спадкоємець, про що їм повідомляв, але, не зважаючи на це, вони вивезли стійки.

Судові інстанції у своїх висновках послалися на те, що між потерпілим та обвинуваченими існував спір щодо належності майна. Проте сам собою спір щодо опор між ОСОБА_8 та Тітаєвськими не може слугувати законною підставою для вилучення майна з чужого домоволодіння.

Питання, чи існували об`єктивні підстави для виникнення цивільно-правових відносин між ОСОБА_8 та Тітаєвськими, судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не досліджувалося, а висновки були зроблені виключно на підставі показань ОСОБА_7 .

За таких обставин висновки судових інстанцій щодо реалізації законних прав ОСОБА_12 на опори (стійки), які вони вважали своїми, і у зв`язку з цим відсутності в діях останніх корисливого мотиву та мети як обов`язкових ознак суб`єктивної сторони злочину – відкритого викрадення чужого майна є сумнівними, а рішення про їх виправдання – передчасним.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що судовими інстанціями допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що з огляду на вимоги ст. 438 КПК є підставою для їх скасування і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно з урахуванням наведеного:  дослідити докази як сторони обвинувачення, так і сторони захисту; зважаючи на те, що завдання майнової шкоди є однією з обов`язкових ознак об`єктивної сторони викрадення, при визначенні вартості викраденого майна, врахувати висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 25 листопада 2019 року у справі № 420/1667/18; відповідно до вимог ст. 94 КПК дати належну оцінку всім зібраним доказам та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.

З огляду на наведене касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 28 березня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду

від 19 листопада 2019 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                      ОСОБА_3