Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

08 квітня2020 року

м. Київ

справа № 724/255/19

провадження № 51-4818км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої                                                 ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

захисника                                                   ОСОБА_5   (у режимі відеоконференції),

потерпілої                                                   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженого                                                ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

прокурора                                                    ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 24 червня 2019 року стосовно останньогоу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018260000000286, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше  не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання з  випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.

Оскаржуваним вироком Чернівецького апеляційного суду від 24 червня 2019 року скасовано вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначення покарання і звільнення від його відбування та ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за  ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з моменту затримання, а саме з 24 червня 2019 року.

У решті вирок суду залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 08 липня 2018 року близько 00:20, керуючи технічно несправним автомобілем марки "AUDI A-4", номерний знак НОМЕР_1 Республіки Литва, їдучи в темну пору доби поза межами населеного пункту, по автодорозі Н-03 сполученням Житомир – Чернівці зі сторони м. Хотина в напрямку м. Чернівців, наближаючись до км. 316+255 вказаної автодороги, не освітленої вуличним електроосвітленням, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, неправильно застосував прийоми керування транспортним засобом, допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху, після чого автомобіль виїхав за межі проїзної частини дороги вліво з подальшим контактуванням із деревом.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждали пасажири автомобіля "AUDI A-4":

- ОСОБА_9 , 1999 року народження,  відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 30 липня 2018 року № 443 було спричинено смерть, яка настала від політравми у вигляді численних переломів кісток скелета з ушкодженням внутрішніх органів;

- ОСОБА_6 , 2000 року народження, за висновком судово-медичної експертизи від 02 серпня 2018 року № 558 мд. спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці лівої ключиці, саден обличчя, тулуба, обох нижніх та верхніх кінцівок, закритого скалкового перелому середньої третини лівої ключиці із незначним зміщенням відламків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як такі, що призвели до тривалого розладу здоров`я.

Дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_7 скоїв у результаті порушення та невиконання вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.2, 12.3, 12.6 (ґ) та 31.4.5. (г) Правил дорожнього руху.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи висновків судів щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій,  посилаючись на невідповідність призначеного апеляційним судом покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок суду апеляційної інстанції і  призначити більш м`яке покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Захисник стверджує, що апеляційний суд у достатній мірі не врахував даних про особу засудженого, належним чином не мотивував свого рішення щодо визначення саме такої міри покарання, як позбавлення волі, унаслідок чого, на його думку, безпідставно не застосував ст. 75 КК України, призначаючи покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Потерпіла ОСОБА_10 просила пом`якшити ОСОБА_7 покарання, призначене оскаржуваним  вироком апеляційного суду, обмежившись відбутою його частиною.

Прокурор ОСОБА_8 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, вважаючи її необґрунтованою, та просив залишити вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 без змін.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412–414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 не оспорює висновків суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з положеннями статей 370, 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Так, під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання, обраного засудженому, та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання і призначення покарання, яке ОСОБА_7 має відбувати реально, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу винного, характер дій засудженого (грубе порушення Правил дорожнього руху), а також наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення у виді смерті потерпілої ОСОБА_9 та отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілою ОСОБА_10 .

Отже апеляційний суд, враховуючи сукупність наведених вище обставин, обґрунтовано дійшов висновку, що в даному випадку виправлення та перевиховання ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства, та призначив покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.

Водночас суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому, визнав факт вчинення ним кримінального правопорушення, дійсно, відверто, а не уявно визнав свою провину, виявив щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки. Крім цього, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, надав показання з приводу обставин вчиненого. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого у потерпілих немає.

Разом із цим, врахувавши, що ОСОБА_7 є особою молодого віку, позитивно характеризується, раніше не судимий, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, має інвалідність з дитинства, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість застосування положень ст. 69 КК України під час призначення основного виду покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 цього Кодексу.

Обране ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особі та конкретним обставинам вчиненого, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436  КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в  інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а  вирок Чернівецького апеляційного суду від 24 червня 2019 року стосовно останнього – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                    ОСОБА_3