Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 279/6105/18

провадження № 51-6014 км 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області                        від 8 травня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду                     від 15 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань                          за № 12018060060001882, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень, Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , з середньою освітою, працюючого оператором                 ТОВ БФ "Проект", одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше судимого вироком Богунського районного суду м. Житомира                             від 19 травня 2017 року за ч. 1 ст. 121 КК з призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю  3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області                        від 8 травня 2019 року ОСОБА_7 засуджено                       за ч. 1 ст. 185 КК та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 19 травня 2017 року            у виді 1 місяця позбавлення волі та призначено остаточне покарання у виді  5 років 1 місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

Вирішено питання про долю речового доказу.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 8 травня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 22 листопада 2018 року близько 13 год 30 хв, знаходячись біля будинку №2 по вул. Маяковського в м. Коростені Житомирської області, із салону автомобіля ВАЗ 2103 р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , умисно, таємно викрав автомобільний навігатор марки "Рrestigio" моделі "Geovision 4050", чим завдав майнову шкоду потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму            1 600 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 8 травня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Захисник стверджує, що кваліфікуючи дії засудженого за ч. 1 ст. 185 КК суд першої інстанції не врахував, що у ОСОБА_7 був відсутній корисливий мотив, як обов`язкова ознака суб`єктивної сторони зазначеного злочину. На думку захисника, ОСОБА_7 у суді першої інстанції вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, визнав помилково, оскільки не мав кваліфікованої правової допомоги та йому не були роз`ясненінаслідки визнання вини.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 не підтримав касаційну скаргу захисника та просив її не задовольняти.

Мотиви Суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Судом першої інстанції встановлено обставини вчинення злочину, за яких ОСОБА_7 із салону  автомобіля, що був припаркований біля будинку №2 по вул. Маяковського в м. Коростені, таємно, умисно, шляхом пошкодження вікна, а саме розбиття його ліктем та відчиненням дверцят автомобіля, викрав автомобільний навігатор, вартістю 1 600 грн.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_7 , за встановлених судом першої інстанції обставин, охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 185 КК та кваліфіковані за цією статтею.

Переглядаючи вирок за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , доводи якої є аналогічними доводам касаційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного таємного викрадення чужого майна та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 185 КК.

Характер, спрямованість та послідовність дій обвинуваченого, свідчать про те, що його метою було саме заволодіння майном потерпілого, тобто про корисливий мотив злочину. Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_7 відповідають суб`єктивній стороні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК. Тому доводи захисника в цій частині є безпідставними.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 185 КК (крадіжка), характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном                               і корисливим мотивом.

Корисливий мотив злочину – це внутрішнє спонукання суб`єкта злочину задовольнити особисті потреби матеріального характеру.

Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.

Судом апеляційної інстанції за результатами отриманих показань потерпілого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 було встановлено, що до моменту вчинення крадіжки обвинуваченим     ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_8 позичив у нього гроші та віддав борг лише після ухвалення вироку, що було встановлено судом апеляційної інстанції.

Висновки суду першої інстанції, які належним чином перевірені судом апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7                       у вчиненні умисного таємного викрадення чужого майна та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 185 КК є обґрунтованими, оскільки підтверджуються сукупністю допустимих та достовірних доказів, досліджених судом першої інстанції під час судового розгляду.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду, який визнав необґрунтованими доводи захисника про відсутність у діях обвинуваченим ОСОБА_7 корисливого мотиву, оскільки умисел останнього був спрямований на таємне викрадення чужого майна, а доводи щодо бажання повернути власне майно через наявність заборгованості потерпілого ОСОБА_8 свідчать про бажання уникнути кримінальної відповідальності. Ці обставини не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у даній справі, оскільки потерпілий ОСОБА_8 показав, що автомобільний навігатор було викрадено таємно та особу, яка вчинила крадіжку не знав.

Доводи захисника про порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 не ґрунтуються на вимогах закону.

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 було висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, який відповідно до ст. 12 КК відноситься до злочинів середньої тяжкості. За ч. 1 ст. 52 КПК участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

За матеріалами кримінального провадження колегією суддів Верховного Суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 під час розгляду справи судом першої інстанції пам'ятку про права та обов'язки обвинуваченого отримав, клопотань, у тому числі про отримання правової допомоги захисника не заявляв.

Таким чином, доводи захисника щодо порушення права ОСОБА_7 на захист є безпідставними.

Ухвалений вирок відповідає положенням ст. 374 КПК.

Апеляційний суд проаналізував доводи апеляційної скарги, навів мотиви ухвалення процесуального рішення та, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони захисту, відповідно до вимог ст. 419 КПК зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Ухвала апеляційного суду належним чином мотивована та відповідає вимогам статтей 370, 419 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області                        від 8 травня 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду                     від 15 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                       ОСОБА_3