Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

17 березня 2020 року

м. Київ

справа № 336/1328/19

провадження № 51-5393км19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд) у складі:

головуючої                                                             ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                  ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на  вирок Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2019 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.  307 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2019 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на  строк 4 роки. На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленим іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на неї виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у  провадженні.

Суд визнав ОСОБА_6 винуватою у незаконному придбанні, перевезенні та  зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів вчинених за  попередньою змовою групою осіб, повторно, за обставин, викладених у  вироку.

Як установив суд, ОСОБА_6 вчинила такі діяння.

17 вересня 2018 року близько 14:30 за попередньою змовою з  невстановленою особою, яка за розпорядженням ОСОБА_6 розмістила наркотичний засіб – метадон масою 0,0634 г у ґрунті поряд з будинком № 154А на просп. Соборному в м. Запоріжжі, остання збула цей засіб за 200 грн особі, що  проводила оперативну закупку. Наркотичний засіб, загорнутий в поліетиленовий пакет і  поміщений у пластикову капсулу, був вилучений особою, яка проводила оперативну закупку, у місці, на яке йому вказала обвинувачена. Метадон ОСОБА_6 отримала напередодні в невстановленої особи за невстановлених обставин, а потім перевезла його.

1 листопада 2018 року близько 17:25 біля будинку № 15-17 (15/17) на  вул.  Високовольтній в м. Запоріжжі, ОСОБА_6 збула за 900 грн особі, яка проводила оперативну закупку, метадон масою 0,164 г. Напередодні вказаний наркотичний засіб ОСОБА_6 придбала за тих самих обставин у тієї ж  не встановленої слідством особи, та перевезла його.

16 листопада 2018 року близько 12:05 в районі перехрестя вул. Зоряної та пров. Ковальського в м. Запоріжжі, ОСОБА_6 збула за 600 грн тій самій особі, яка проводила оперативну закупку метадон масою 0,1604  г. Напередодні вказаний наркотичний засіб ОСОБА_6 з метою збуту набула за тих самих обставин у  тієї ж не встановленої слідством особи, та  перевезла його.

Запорізький апеляційний суд, частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині заходу примусу й ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК покарання із  застосуванням положень ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна, та на підставі ст. 79 КК звільнив від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і поклав на неї обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості засудженої та правильності кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 307 КК, просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. За твердженням скаржника, згаданий суд неправомірно застосував до ОСОБА_6 ст. 79 КК, що потягло за собою м`якість заходу примусу.

На касаційну скаргу від засудженої та її захисника надійшли заперечення, в яких вони стверджують про законність рішення суду апеляційної інстанції та необґрунтованість заявлених касаційних вимог прокурора.

Учасникам кримінального провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор не підтримав касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає вирок апеляційного суду в  межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 307 КК, а також правильність застосування ст. 69 цього Кодексу у поданій касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 79 КК у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання із встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку. У разі звільнення від відбування покарання з  випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд покладає на засуджену обов`язки відповідно до ст. 76 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів провадження апеляційний суд, при призначенні ОСОБА_6 покарання та звільненні від його відбування, зазначених норм права не порушив.

Так, суд переглядаючи вирок в порядку апеляційної процедури поряд із ступенем тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, характером вини, мотивом та метою вчинення злочинів, врахував зокрема й те, що ОСОБА_6 має чотирьох дітей, двоє з яких не досягли семи років (2012-го та 2015-го років народження), щодо яких вона не позбавлена батьківських прав та визнав за можливе відповідно до ст. 79 КК звільнити її від відбування покарання у виді позбавлення волі із  встановленням іспитового строку та з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК.

Враховуючи те, що положення ст. 79 КК є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням, обов`язковою умовою якого є наявність дітей віком до семи років, апеляційний суд, встановивши наявність таких обставин обґрунтовано застосував до ОСОБА_6 положення цієї статті, належним чином вмотивувавши своє рішення.

Усупереч твердженням прокурора у касаційній скарзі вирок апеляційного суду за своїм змістом не суперечить вимогам статей 370, 420 КПК. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів його законність та вмотивованість, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування оспорюваного вироку, під час касаційного розгляду не встановлено.

Тому касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                         ОСОБА_3