Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

17 березня 2020 року

м. Київ

справа № 734/1790/18

провадження № 51-3376 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

засудженого                                   ОСОБА_6 ,

засудженого                                   ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого у силу ст. 89 КК,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Цим же вироком ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не переглядаються.

Згідноз вироком суду, 15 березня 2018 року о 00.10 год, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , де шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проникли до приміщення дачного будинку, звідки повторно, таємно викрали побутову техніку та інше майно на загальну суму 5 908,40 грн, чим спричинили потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які  їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо нього, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що обвинувальний вирок грунтується на припущеннях та недопустимих доказах, отриманих з порушенням вимог КПК і істотним порушенням прав та свобод людини. Зазначає, що інкримінованого йому злочину у співучасті не вчиняв, а лише надавав раніше незнайомій особі послуги таксі. При цьому, зазначає, що при затриманні до нього застосовувалось насильство працівниками поліції, що не було перевірено судами першої та апеляційної інстанцій. Вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки не містить мотивованих відповідей на доводи апеляційних скарг.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо нього, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах, отриманих з порушенням вимог КПК і істотним порушенням прав та свобод людини. Вказує на відсутність прямих доказів на підтвердження причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому, документи за результатами НСРД є недопустимими доказами і винуватості ОСОБА_6 не підтверджують. Вказує на відсутність перевірки під час судового розгляду тверджень ОСОБА_6 про застосування до нього фізичного насильства працівниками поліції під час затримання. Зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам             ст. 419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав касаційні скарги та просив скасувати судові рішення, а кримінальне провадження щодо нього закрити.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав касаційні скарги та просив скасувати судові рішення.

Прокурор в судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційних скарг та просив судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Наявні в матеріалах кримінального провадження докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а тому об`єктивних підстав недовіряти їм немає.

Отже, дослідивши обставини встановленні під час кримінального провадження, надавши доказам належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.

Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційних скарг сторони захисту та навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Залишаючи без задоволення апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника, апеляційний суд не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли безумовне скасування чи зміну вироку суду першої інстанції.

Доводи щодо недоведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, аналогічні викладеним у касаційних скаргах, були перевірені судом апеляційної інстанції, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. Апеляційний суд проаналізував такі доводи, дав на них відповіді та, залишаючи без задоволення апеляційні скарги сторони захисту, відповідно до вимог ст. 419 КПК зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Разом із тим, під час перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості засудженого               ОСОБА_6 в таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтується на досліджених у судовому засіданні об`єктивних доказах, які зібрані у передбаченому законом порядку, і є правильним.

Цей висновок підтверджується як показаннями самого засудженого ОСОБА_6 , який хоча і не визнав свою вину, однак не заперечував, що в день події разом з ОСОБА_7 та особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вночі їздили в село Козелецького району за речами, з якими згодом їх затримали працівники поліції, так і свідка ОСОБА_10 , який підтвердив, що бачив, як вночі двоє осіб вибігли з будинку ОСОБА_9 та сіли до автомобіля сірого кольору з державним реєстраційним номером " НОМЕР_1 " (належному ОСОБА_6 ) і поїхали в напрямку           с. Вовчик. Також, як повідомили в своїх показаннях свідки ОСОБА_11 та                ОСОБА_12 , після того, як в будинку ОСОБА_9 спрацювала сигналізація, на вулиці біля будинку були виявлені сліди трьох-чотирьох осіб і автомобіля.

Такі показання засудженого та свідків узгоджуються між собою та з іншими доказами у провадженні, зокрема: даними протоколу огляду місця події                             від 15 березня 2018 року з адресою: вул. Придеснянська, 31, с. Самійлівка Козелецького району Чернігівської області; протоколу огляду місця події від 15 березня 2018 року, де під час огляду автомобіля ДЕО Сенс д.н.з. НОМЕР_2 виявлено викрадене в потерпілої ОСОБА_9 майно; даними протоколу про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 03 квітня 2018 року та DVD-R диску № 147т, де зафіксовано, як о 00.10 год 15 березня 2018 року, ОСОБА_6 разом з особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, проникли до будинку АДРЕСА_3 , звідки згодом вийшли, тримаючи в руках викрадене майно, сіли в автомобіль та поїхали з місяця вчинення злочину,тощо.

Таким чином, суд оцінив у сукупності показання свідків, дані протоколів огляду місця події та результатів проведення НСРД, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими та в своїй сукупності доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.

Враховуючи викладене, доводи касаційних скарг про відсутність доказів причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК, не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Також, доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 і його захисника про застосування працівниками правоохоронних органів недозволених методів під час затримання засудженого є неспроможними та не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційного про винуватість засудженого у вчиненні злочину.

При цьому, оцінюючи такі аналогічні доводи суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав про їх неприйнятність, оскільки під час досудового розслідування засуджений, не дивлячись на те, що мав захисника, із жодними заявами в уповноважені органи про застосування до нього фізичного насильства працівниками правоохоронних органів не звертався. Крім того, затримання засудженого з викраденим майном проводилося відразу після вчинення злочину, засуджений ні під час досудового розслідування, ні в судах першої та апеляційної інстанцій винним себе не визнавав, а його вина у вчиненні інкримінованого злочину доведена сукупністю доказів, які безпосередньо не пов`язані з такою процесуальною дією як затримання.

Отже, доводи засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 про недопустимість доказів внаслідок отримання їх із застосуванням до нього недозволених методів під час проведення слідства, є неприйнятними.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Враховуючи те, що істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено, тому у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 необхідно відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу                 4 Закону України № 2147-VIIIвід 03 жовтня 2017 року, суд

ухвалив:

Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 червня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2                                       ОСОБА_3