Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

19 березня 2020 року

м. Київ

справа № 591/261/16-к

провадження № 51-3648 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                 ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника                                          ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                         № 12015200440005818,  за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Веймар, Республіка Німеччина, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 263 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2019 року                         ОСОБА_7 засуджено:

- за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 263 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до ч. 5ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання  попереднє ув`язнення.

Вирішено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року вирок суду першої  інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 , перебуваючи у відпустці під час проходження військової служби за контрактом у Національній гвардії, 22 жовтня 2015 року близько 00.55 год, на території Спасо-Преображенського кафедрального собору у м. Суми на вул. Соборній, 31, у стані алкогольного сп`яніння, під час конфлікту, раптово виниклого на ґрунті неприязних відносин, умисно наніс не менше трьох ударів невстановленими тупими предметами охоронцю собору ОСОБА_9 , в результаті чого спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження. Після цього, з місця вчинення злочину зник, проте близько 02.15 год був помічений працівниками правоохоронного органу на вул. Соборній,  48, у м. Суми та затриманий.

Крім того, ОСОБА_7 , 20 жовтня 2015 року, під час перебування у відпустці в                    м. Суми,  незаконно перевіз та носив при собі без передбаченого законом дозволу  ніж GlockFM81, що є холодною зброєю, який 22 жовтня 2015 року о  09.10 год, під час проведення працівниками Сумського СМВ УМВС України в Сумській області огляду місця події, був виявлений у останнього.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та не погоджується з оцінкою доказів. Вказує, що в ході розгляду провадження було проведено три судово-медичних експертизи, проте їх висновки щодо заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, не містять точної інформації про механізм їх утворення. Посилається на відсутність у матеріалах справи ключового, на його думку, доказу – диску із записами сканів КТ головного мозку потерпілого, тому вважає, що висновки комісійної судово-медичної експертизи зроблені на підставі неточних даних. Посилається на невідповідність вироку положенням  ст. 374 КПК України та вимогам законності і обґрунтованості. Вважає, що всі наведені порушення, про які він зазначав у апеляційній скарзі, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та безпідставно залишив їх без задоволення.

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6  підтримав  подану ним  касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у кримінальному провадженні надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких, посилаючись на безпідставність наведених захисником доводів, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без зміни.

Під час касаційного розгляду прокурор вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги сторони захисту немає, а тому її слід залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника, в якій він  оспорював  правильність встановлення фактичних обставин, обґрунтовував неповноту судового розгляду, посилаючись на не встановлення точного механізму утворення виявлених у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень та здійснення комісійної судово-медичної експертизи без ключового, на його думку, доказу – диску із записами сканів КТ головного мозку потерпілого, а також стверджував про відсутність в діях засудженого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та необхідність звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК України, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 263 КК України кваліфіковано правильно.

Апеляційний суд погодився з тим, що винуватість ОСОБА_7 , незважаючи на невизнання ним своєї вини у скоєному, підтверджується доказами, дослідженими під час судового розгляду, зокрема: показаннями  потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,                      ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , даними, які містяться в висновках судово-медичної експертизи № 1462 від 25.11.2015 року, комісійної судово-медичної експертизи № 42/2018, судової трасологічної експертизи № 932 від 23.10.2015 року, у висновку щодо результатів медичного огляду, даними протоколів огляду речей та документів, протоколу огляду місця події, а також іншими доказами, зміст яких детально відображено у вироку.

Дослідивши усі інші надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1                  ст. 121 та ч. 2 ст. 263 КК України.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам                                              ст. 374 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника доводи, в тому числі стосовно виявлених тілесних ушкоджень у потерпілого та механізму їх утворення,  які є аналогічними, за своїм змістом, доводам касаційної скарги та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Вказаний суд не знайшов підстав для скасування вироку з наведених у апеляційній скарзі захисника мотивів та, при цьому, вмотивовано, з посиланням на відповідні наявні в справі докази, констатував правильність встановлених судом першої інстанції висновків щодо заподіяних ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень та обґрунтовано визнав безпідставними твердження захисника про необхідність проведення нових експертиз в зв`язку з тим, що, на його думку, матеріали справи не містять точної інформації про механізм їх утворення,  розцінивши неодноразові клопотання сторони захисту про це як спосіб затягування розгляду справи з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_7 .

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляції   сторони захисту ухвала апеляційного суду, відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 06 червня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника                     ОСОБА_6 в інтересах засудженого – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                    ОСОБА_3