Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

19 березня 2020  року

м. Київ

справа № 695/3909/16

провадження № 51-4914км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,

прокурора                                         ОСОБА_5 ,

засудженого                                  ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

захисника                                       ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Черкаського районного суду  Черкаської області від 25 травня 2018 року й ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250150000736, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Хмельницького Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 раніше судимого - 19 січня 2009 року вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за: ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, звільненого 21 серпня 2015 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 25 травня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК  України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 01 липня 2016 року, приблизно о 20:30,  перебуваючи на вул. Гоголя у м. Золотоноша, Черкаської області, поблизу ЗОШ № 3, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, наніс удар кулаком правої руки в обличчя потерпілому ОСОБА_8 , внаслідок чого останній впав вдарившись головою об землю. В результаті чого відповідно до висновку судово-медичної експертизи №05-8-02/170 від 02 липня 2016 року ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої травми голови з забійними ранами, саднами, крововиливами на м`яких покривах черепа. В подальшому приблизно о 22:30 того ж дня ОСОБА_6 , будучи неподалік під`їзду № 8 за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в конфлікті із ОСОБА_8 на ґрунті особистих неприязних відносин, із застосуванням невстановленого предмету, який має колюче-ріжучі властивості та має гостру ріжучу кромку (лезо), умисно, з метою вбивства, наніс ОСОБА_8 численні удари, в область грудної клітки, черевної порожнини, шиї, під час чого потерпілий з метою уникнення отримання тілесних ушкоджень намагався втекти від ОСОБА_6 , проте неодноразово падав на асфальт та металеву огорожу. У результаті спричинення ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень у вигляді проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки з ушкодженням аорти, лівої легені, що супроводжувались внутрішньою кровотечею потерпілий ОСОБА_8 помер на місці вчинення злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування  судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що у кримінальному провадженні не здобуто достатніх доказів щодо його причетності до злочину, а зібрані докази здобуті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Також стверджує, що суд першої інстанції позбавив його права на допит свідків.  При перегляді справи суд апеляційної інстанції зазначених порушень не усунув, а тому прийняте цим судом рішення не може вважатися таким, що постановлене з дотриманням вимог статей 370, 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали подану скаргу засудженого,  прокурор заперечував проти задоволення скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 вбачається, що засуджений, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Проте під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності вини засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судових рішеннях наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджений вчинив умисне вбивство підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Зокрема:

-          свідок ОСОБА_13 пояснив, що в день події він підійшов до "Китайки", там лежав ОСОБА_8 та стояв невідомий йому чоловік, якому він сказав викликати швидку допомогу, і неподалік ОСОБА_6 . Ввечері була бійка неподалік будинку. Він вийшов, щоб розігнати зборище людей, вистрелив у землю і пішов, зайшов у хату, потім пішов до "Китайки", де ОСОБА_8 лежав на землі. Вони з ОСОБА_6 пішли з місця події, зібрали речі і поїхали до його сестри в м. Одесу. ОСОБА_8 лежав весь в крові. ОСОБА_6 говорив йому, що вони посварилися з ОСОБА_17 біля школи о 16 чи 17 годині, а що біля "Китайки" трапилося він не відповів.

-          свідок ОСОБА_14 повідомила, що в день події була вдома та почула, постріл на вулиці, думала, що петарди. Виглянувши у вікно з третього поверху, побачила двох чоловіків циганської національності, які голосно сперечалися, потім один з них штовхнув ногою лежачого третього чоловіка, той застогнав. Вона впізнала у лежачому ОСОБА_8 , крикнула, щоб не чіпали його, бо це її однокласник. Один з них бив руками й ногами ОСОБА_8 , а другий відтягував його. Вона викликала швидку допомогу. Подивилася – ОСОБА_8 не ворушився, вона викликала міліцію. Чоловіків-циганів вже не було. Коли приїхала швидка допомога, вона побачила, що ОСОБА_8 зарізаний.

-          свідок ОСОБА_16 , показав, що в день вчинення злочину, він з ОСОБА_8 біля школи спиртні напої, потім до них підійшли ОСОБА_18 та невідомий чоловік ромської національності який назвався ОСОБА_19 , був одягнутий в білу майку, на тілі - плечах було татуювання. Між ОСОБА_19 та ОСОБА_8 виник конфлікт який переріс в бійку. Почав бійку ОСОБА_19 , наніс удар кулаком правої руки в обличчя, ОСОБА_8 упав та ударився головою об землю.

Як видно із матеріалів кримінального провадження, місцевий суд в ході допиту свідків із дотриманням вимог ст. 352 КПК України надав можливість сторонам кримінального провадження у повній мірі без будь-яких обмежень реалізувати своє право на допит свідків і ставити їм запитання, що, зокрема, підтверджується аудіозаписами судових засідань та даними журналів судових засідань. Тому доводи засудженого про позбавлення  його права на допит свідків є надуманими.

Окрім того винність засудженого в інкримінованому йому злочині підтверджується і іншими доказами по справі, а саме: даними, що містяться у протоколах огляду місця події та слідчих експериментів, висновку судово-медичної експертизи № 05-8-02/170 від 02 липня 2016 року, даними протоколів впізнання за фотознімками, відповідно до яких  ОСОБА_20 , ОСОБА_15 впізнали в особі, яка була одягнута під час конфлікту в білу майку   ОСОБА_6 та іншими доказами по справі.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості   ОСОБА_6 саме у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 115 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

У цьому кримінальному провадженні суд дослідив усі надані сторонами докази, які не викликають сумнівів у допустимості та достовірності, з`ясувавши усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення.

Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84, 91, 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діянь, в касаційній скарзі не наведено.

Крім того, схожі за змістом доводи касаційної скарги засудженого щодо невідповідності вироку суду вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними. Так, суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , належним чином проаналізував усі доводи наведені у скарзі засудженого  на вирок місцевого суду, на кожний з доводів дав повну та вичерпну відповідь.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Що стосуються висловлених під час касаційного розгляду доводів засудженого про порушення його права на захист під час здійснення досудового розслідування та розгляду провадження в суді, то такі є безпідставними та спростовуються матеріалами провадження, відповідно до яких під час здійснення досудового розслідування, а в по дальшому під час розгляду справи у суді першої і апеляційної інстанції  ОСОБА_6 був забезпечений не одним захисником.

За таких обставин посилання засудженого про порушення його права на захист є необґрунтованими.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Черкаського районного суду  Черкаської області від 25 травня 2018 року й ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 16 липня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                   ОСОБА_3