Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

17 березня 2020року

м. Київ

справа № 161/14315/17

провадження № 51-10316км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

засудженого                                   ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисників                                       ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9  на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2018 року  щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодноразово судимого, останнього разу:                         14 лютого 2017 року Маневицьким районним судом Волинської області за ч. 3                     ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк на 3 роки 6 місяців,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, неодноразово судимого, останнього разу: 17 квітня 2009 року Маневицьким районним судом Волинської області за ч. 3 ст. 187 КК до позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця                         с. Шишкіно Компаніївського району Кіровоградської області та мешканця                                   м. Полтави, неодноразово судимого, останнього разу: 10 грудня 2008 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 187 КК до позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією майна,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК, та призначено покарання :

- за ч. 2 ст.121 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років;

- за ч. 4 ст.187 КК у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст.70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього належного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК ОСОБА_6 за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Маневицького районного суду Волинської області від 14 лютого 2017 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі  на строк 13 років із конфіскацією майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбуття покарання ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув`язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з                  14 червня до 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, та з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

- ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.121, ч. 4 ст.187 КК, та призначено покарання :

- за ч. 2 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років;

- за ч. 4 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_10 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК   ОСОБА_10 за сукупністю вироків приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Маневицького районного суду Волинської області від 17 квітня 2009 року визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією всього належного майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_10 зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з                    14 червня до 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, та з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

- ОСОБА_11 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.121, ч. 4 ст. 187 КК, та призначити покарання :

- за ч. 2 ст.121 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років;

- за ч. 4 ст.187 КК у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього належного майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК  ОСОБА_9 у строк відбуття покарання зараховано строк попереднього ув`язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з 14 червня до 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, та з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 в рівних частинах в дохід держави процесуальні витрати в сумі 22 639 гривень 82 копійок.

Згідно з вироком,  ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , визнано винуватим у тому, що вони 4 червня 2017 року, в селі Нові Підцаревичі Маневицького району Волинської області, за попередньою змовою групою осіб, при цьому ОСОБА_10 та ОСОБА_9 перебували у стані алкогольного сп`яніння, приїхавши на вулицю Миру, вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, а саме: вибили вхідні двері до житлового будинку АДРЕСА_3 , де перебував власник будинку ОСОБА_12 , проникли в житло, та завдали йому численних ударів руками та ногами в ділянку голови, тулуба та верхніх кінцівок, а також душили руками за шию, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, заволоділи його грошовими коштами в сумі 3 600 гривень та залишили місце злочину. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер у лікарні.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2018 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2018 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 залишено без змін.

У порядку ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6   зараховано в строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 14 червня 2017 року по 13 вересня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;                    ОСОБА_10 з 14 червня 2017 року по 13 вересня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; ОСОБА_9 з                        14 червня 2017 року по 13 вересня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які  їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати як вирок суду першої інстанції, так і ухвалу апеляційного суду, призначивши розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.121, ч. 4 ст. 187 КК, а апеляційний суд, всупереч вимогам                          ст. ст. 412 , 419 КПК, не перевірив належним чином всіх доводів його апеляційної скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданнізахисник ОСОБА_8 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.

Засуджений ОСОБА_6   підтримав касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 .

Захисник ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 .

Прокурор просив залишити касаційну скаргу   ОСОБА_8 без задоволення, а судові рішення ОСОБА_9 без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши учасників провадження та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі захисника,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          Суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить із обставин, встановлених у вироку.

Відповідно до положень ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 та інших дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, при зазначених у вироку обставинах, за яке їх засуджено, відповідають фактичним обставинам і підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, наданими стороною обвинувачення, які всебічно і повно досліджені судом і правильно оцінені та, на думку колегії суддів, стороною захисту у касаційній скарзі не спростовані.

Відповідно до ст. 94 КПК, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_9 та інших, у вчинені у вчиненні кримінального правопорушення, ч. 2 ст.121, ч. 4 ст. 187 КК, суд правильно обґрунтував: показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що 3 червня 2017 року він проводив час з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а біля 23-ої години в ресторані, ОСОБА_14 сказав ОСОБА_15 , що знає діда у селі Підцаревичі і запропонував поїхати до нього, щоб знайти гроші. Біля 2-ї години ночі, приїхавши в село, свідок залишився в автомобілі, а ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 взяли скотч, три пари рукавиць, та пішли в село, а коли повернулися до автомобіля, ОСОБА_16 переодягнувся, зняв взуття, а ОСОБА_15 витер знятою ОСОБА_16 кофтою закривавлені руки та закривавлений скотч. В подальшому, ОСОБА_14 і ОСОБА_16 сварилися між собою і прозвучала фраза: "Для чого ви його побили?".

Ці показання узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_17 , свідків                        ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 про обставини вчинення кримінального правопорушення щодо ОСОБА_12 .

Крім того, свої висновки про винуватість ОСОБА_9 та інших у вчиненні ними кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував і іншими дослідженими доказами, зокрема: даними, що містяться у протоколах огляду місця події від 04.06.2017 та 06.06.2017, відповідно до яких у будинку АДРЕСА_3 виявлено виломлені вхідні двері, пошкоджені двері на кухню, в кімнатах розкидані речі, в кухні на підлозі хаотично розміщені сліди речовини бурого кольору, зняті відбитки пальців рук, вилучені змиви, відбитки пальців, вирізки з килима, дерев`яні палиці; висновку експерта №303 від 16.06.2017, три сліди пальців рук та один слід долоні руки, виявлені та вилучені під час огляду місця події від 06.06.2017 залишені ОСОБА_10 ; протоколом огляду місця події від 06.06.2017 автомобіля "BMW" відповідно до якого - в автомобілі виявлені та вилучені відбитки пальців рук та змиви речовини бурого кольору; висновку експерта №340 від 18.08.2017, відповідно до якого два сліди пальців рук, вилучені під час огляду автомобіля "BMW" залишені ОСОБА_10 ; висновку експерта №36 від 24.07.2017 про наявність у потерпілого тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть                  ОСОБА_12 .

Доводи касаційної скарги захисника засудженого про відсутність у                              ОСОБА_9 умислу на завдання ОСОБА_12 тілесних ушкоджень та необхідність розмежування дій засуджених є неспроможними.

На думку колегії суддів, суд першої та апеляційної інстанції правильно встановив, що спричинення потерпілому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень з аналогічних мотивів всіма засудженими в тому числі й ОСОБА_9 охоплюється єдиним умислом направленим на завдання ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, з огляду на що - в їх діях наявна кваліфікуюча ознака вчинення кримінального правопорушення групою осіб.

Доводи касаційної скарги захисника засудженого про те, що саме ОСОБА_9 не завдавав тілесних ушкоджень потерпілому, які б могли призвести до тяжких наслідків, а лише був стороннім спостерігачем, отже його дії слід кваліфікувати за                  ч. 3 ст. 185 КК як крадіжку, поєднану із проникненням у житло,  є неспроможними. Аналогічні доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з такими висновками суду погоджується колегія суддів касаційного суду.

Також суд дотримався вимог ст. 10 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

З урахуванням конкретних обставин справи, дії  ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.121, ч. 4 ст. 187 КК.

Даних про неправильне застосування кримінального закону не встановлено.

Доводи касаційної скарги захисника засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та його явну несправедливість внаслідок суворості є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_9 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам. Крім того, воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м`якість або суворість колегія суддів не вбачає.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених, касаційні скарги захисників та прокурора необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу                 4 Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року, суд

ухвалив:

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2018 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9  - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                              ОСОБА_22