Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року

м. Київ

справа № 309/1358/17

провадження № 51-5359км19

Верховний Суд колегією суддів

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

адвоката (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 26 липня 2019 року, якою повернуто його апеляційну скаргу на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2017 року, ухвалений в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014070050000181, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у тому АДРЕСА_2 , такого, що не має судимостей,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі — КК).

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2017 року ОСОБА_8 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 186 КК — на строк 6 років, за ч. 3 ст. 187 КК — на строк 7 років з конфіскацією  майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_8 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією  майна, яке є його власністю.

Не погоджуючись із вказаним вироком місцевого суду адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій вказував на те, що вироком суду першої інстанції констатовано винуватість не лише ОСОБА_8 , але і його підзахисного. Також у своїй апеляційній скарзі захисник порушив питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження.

Суддя Закарпатського апеляційного суд ухвалою від 26 липня 2019 року на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) повернув апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 з мотивів того, що її подано особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги захисник указує на те, що апеляційний суд, повертаючи його апеляційну скаргу, залишив поза увагою положення ст. 7, ч. 6 ст. 9, частин 1, 2 ст. 24, ч. 4 ст. 394 КПК, які гарантують право на перегляд судом вищого рівня судового рішення, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, а також правову позицію з цього приводу, викладену у постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс15. Тому захисник вважає, що оскільки вироком місцевого суду від 26 грудня 2017 року зроблені висновки про вчинення злочину його підзахисним він мав право на його апеляційне оскарження.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі, а ухвалу апеляційного суду скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор, навівши відповідні пояснення, також вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи у касаційній скарзі адвоката ОСОБА_6 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.

Згідно з ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Відповідно до вимог ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та  вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, послався на підставу для повернення, передбачену п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, оскільки апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що у даному кримінальному провадженні адвокат ОСОБА_6 не брав участі у судовому розгляді судом першої інстанції, угоду про надання правової допомоги із засудженим ОСОБА_8 не укладав. Крім того апеляційний суд зазначив, що відносно ОСОБА_7 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , судове рішення у цьому кримінальному провадженні не поставлялось, і будь-яких даних, що постановлений у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 вирок прямо або побічно стосується інтересів ОСОБА_7 , тобто має значення для нього в правовому, фізичному, матеріальному або моральному відношенні, апеляційна скарга не містить.

Проте Верховний Суд не погоджується із таким рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Положенням ст. 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Висновок про правозастосування норм ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК щодо права на оскарження судового рішення до суду вищого рівня міститься в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року в справі № 5-347кс15 щодо ОСОБА_9 , прийнятій за результатами розгляду справи з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, передбачених КПК, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Зокрема, у постанові зазначено, що відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 цього Кодексу, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.

Відповідно до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Згідно положень п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК апеляційну скаргу мають право подати, у тому числі інші особи у випадках, передбачених КПК.

Із фактичних обставин кримінального провадження, викладених у вироку Хустського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2017 року чітко і не двозначно вказується про вчинення ОСОБА_8 за попередньою змовою із ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК. Пряма вказівка на ОСОБА_7 у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, з урахуванням відсутності вироку суду, яким цю особу визнано винною, порушує принципи презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, передбачені ст. 7 КПК.

Отже, вирок, постановлений відносно ОСОБА_8 , стосується також прав і свобод ОСОБА_7 , а тому останній, хоча і не був визнаний учасником кримінального провадження, вправі захищати свої права, свободи та інтереси шляхом його апеляційного оскарження цього вироку, однак лише в тій частині, в якій зачіпаються згадані його права, свободи та інтереси.

Крім того, згідно з положеннями частин 3, 4 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Оскільки обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 , безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах останнього, реалізуючи конституційне право й керуючись загальними засадами кримінального судочинства, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення, в частині захисту прав, свобод і інтересів особи, яку він представляє.

Дотримання вказаних засад є гарантією реалізації прав особи на захист і доступ до правосуддя, а нехтування ними означає, що судове рішення про відсутність у адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , права на звернення з апеляційною скаргою постановлено без дотримання вимоги справедливості судового розгляду, приписів ст. 370 КПК щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На порушення вимог ст. 370, ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції не врахував зазначених обставин, не з`ясував та не перевірив їх і своє рішення належним чином не мотивував, а тому його висновок про те, що адвокат ОСОБА_6 не є особою, яка може в інтересах ОСОБА_7 оскаржити вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2017 року щодо ОСОБА_8 , є передчасним.

Отже, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.

З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене вище, ухвалити судове рішення з дотриманням вимог КПК, належним чином умотивувавши свої висновки.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду — скасуванню.

На цих підставах Верховний Суд ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 26 липня 2019 року — скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1                              ОСОБА_2                             ОСОБА_3